Поняття земельного права. Предмет земельного права та його особливості. Методи правового регулювання в земельному праві

Земельні відносини являють собою самостійний вид суспільних відносин і характеризуються істотними особливостями які зумовлені предметом регулювання – використанням та охороною земельних ресурсів країни. Відповідно до ст І4 Конституції Укра1ни земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це конституційне положення закріплено 1 в Земельному кодексі України, прийнятому 25 жовтня 2001 р. та введеному в дію з 1 січня 2002 р. Воно має принципово важливе значення для врегулювання земельних відносин^.

Термін “земля” можна розглядати в різних аспектах: як об'єкт природного походження, планета, земна куля, частина космічної системи тощо. Як земна куля (планета) Земля виступає об'єктом правового регулювання міжнародного права. Землю можна також розглядати як середовище проживання людини і суспільства, що охоплює земну і повітряну оболонку земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослинний світ.

Отже, регулювання земельних відносин ґрунтується на: поєднанні врегулювання використання землі як природного ресурсу, територіального базису та основного засобу виробництва; різноманітті форм власності на землю та інші природні ресурси; достатності повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо врегулювання земельних відносин на своїх територіях: визнанні рівності учасників земельних відносин у здійсненні захисту своїх прав на землю; державному управлінні використанням та охороною земельних ресурсів незалежно від форм власності та інших прав на землю.

У юридичної літературі вирізняють імперативний, притаман-
ний публічному праву, і диспозитивний методи регулювання суспільних відносин.

Державно-владний (імперативний) метод спрямований на забезпечення юридичних обов'язків, установлених державою. Передбачає вплив на учасників земельних відносин за допомогою видання обов'язкових до виконання розпоряджень і встановлення заборон. Імперативний метод застосовується у сфері здійснення основних функцій державного управління: ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, планування використання земель, надання та вилучення земель державної та комунальної власності, відносин у сфері охорони природи.

Диспозитивний метод притаманний регулюванню відносин власників земельних ділянок з приводу використання землі. Власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою в межах, установлених законом. Застосування диспозитивного методу правового регулювання земельних відносин найбільш характерне для цивільно-правових угод із земельними ділянками, де свобода волевиявлення суб'єкта є найбільшою.

У спеціальній літературі виокремлюють три основні види диспозитивного методу регулювання земельних відносин: рекомендаційний, санкціонуючий і делегуючий.

Рекомендаційний метод полягає в наданні суб'єктові земельних відносин можливості альтернативної поведінки залежно від поставленої мети.

Санкціонуючий метод виявляється в тому, що рішення про реалізацію земельних повноважень суб'єкт земельних правовідносин приймає самостійно, але воно набуває юридичної сили лише після його затвердження відповідним компетентним органом.

Делегуваючий метод полягає в наданні прав і свобод суб'єктам земельних відносин з того чи іншого кола правомочностей. Наприклад, права самостійно господарювати на землі, право власника заповідати належну йому земельну ділянку та ін.

Земельне законодавство встановлює також певну ієрархію співвідношення прав та обов'язків суб'єктів земельних відносин. Це співвідношення виражено у визначенні сфер застосування таких класичних методів правового регулювання, як імперативний і диспозитивний методи. Поєднання двох методів правового регулювання є основною ознакою методу правового регулювання земельних відносин.

Висновок. Земельне право як галузь права становить сукупність право­вих норм, які регулюють суспільні земельні відносини. Для виокремлення самостійної галузі в системі права необхідна наявність предмету і методу правового регулювання, кодифіка­ційного акту законодавства й об'єктивної зацікавленості суспіль­ства у ньому. Головним критерієм такого виокремлення є наяв­ність спеціального, особливого предмета правового регулювання.

Предметом земельного права, як і будь-якої іншої галузі права, є визначене коло суспільних відносин, що регулюються його нормами. Щоб стати предметом особливої галузі права, ці відносини повинні мати специфіку, яка відрізняла б, їх від суспільних відносин, врегульованих нормами інших галузей права. Земельні відносини, виступаючи самостійним видом суспільних відносин, мають певну специфіку, яка обумовлена специфікою їхнього об'єкта — землі.