Висновки

Отже, нами завершено розгляд загальних положень теорії земельного права, надали характеристику останньої як галузі права.

Земельне право як галузь права становить сукупність право­вих норм, які регулюють суспільні земельні відносини. Для виокремлення самостійної галузі в системі права необхідна наявність предмету і методу правового регулювання, кодифіка­ційного акту законодавства й об'єктивної зацікавленості суспіль­ства у ньому. Головним критерієм такого виокремлення є наяв­ність спеціального, особливого предмета правового регулювання.

Предметом земельного права, як і будь-якої іншої галузі права, є визначене коло суспільних відносин, що регулюються його нормами. Щоб стати предметом особливої галузі права, ці відносини повинні мати специфіку, яка відрізняла б, їх від суспільних відносин, врегульованих нормами інших галузей права. Земельні відносини, виступаючи самостійним видом суспільних відносин, мають певну специфіку, яка обумовлена специфікою їхнього об'єкта — землі.

Земля стає об'єктом земельних відносин тому, що вико­ристовується людьми, які привласнюють продукти землі і використовують її корисні властивості. При цьому земля про­довжує залишатися об'єктом природи. Особливості земельних відносин полягають в тому, що їх виникнення і розвиток безпо­середньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку людського суспільства і суспільного виробництва.

Земельне право виходить із множинності суб'єктів права власності на землю і видів прав на земельні ділянки. Воно регулює поведінку суб'єктів земельних прав у сфері раціональ­ного використання та охорони землі, земельного обігу, встанов­лює порядок діяльності державних органів щодо організації раціонального використання Й охорони земель, а також за­хищає права та інтереси громадян і юридичних осіб, пов'язані з використанням земельних ділянок у всіх сферах життє­діяльності суспільства.

Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право — не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм зе­мельного права тісно пов'язується із застосуванням право­вих норм інших галузей права, а також враховуються прин­ципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологіч­ним правом.

Як наука земельне право вивчає суспільні процеси і проблеми, пов'язані з регулюванням земельних відносин. А як наукова галузь воно покликане забезпечувати підвищення ефективності земельно-правових норм і сприяти вдосконаленню земельного законодавства з метою організації раціонального використання й охорони земель. Ця наукова дисципліна виявляє проблеми, суперечності, прогалини у правовому регулюванні земельних відносин, розробляє заходи вдосконалення законодавства, на­укові основи його класифікації і систематизації. Досліджуючи закономірності розвитку національного законо­давства, наука земельного не залишає поза своєю увагою земельне законодавство дорадянського періоду. Вона провадить порівняльний аналіз правового регулювання земельних відно­син, виявляє тенденції його розвитку в зарубіжних країнах.