Прилади, системи та засоби контролю радіаційного стану. Оснащення особового складу постів радіаційного спостереження і груп радіаційної розвідки

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

Умовно всі прилади радіаційного контролю (розвідки) розподіляють на 4 групи:

1. Індикатори радіоактивності (ДП-64, ІМД-1С) - призначені для виявлення іонізуючих випромінювань та сигналізації про перевищення встановленого порогу радіації.

2. Рентгенметри (ДП-ЗБ, ІМД-21) - призначені для виявлення іонізуючих випромінювань і вимірювання рівнів радіації.

3. Радіометри-рентгенметри (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р) - призначені для вимірювання рівнів радіації і контролю за ступенем радіоактивного забруднення місцевості і поверхні різних об’єктів та середовищ.

4. 4.Дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11, ДП-70МП) - призначені для вимірювання експозиційних та поглинутих доз опромінення людей.

Особовий склад постів та ланок повинен радіаційного спостереження мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

- засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

Радіаційна розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).

Аварії на хімічно небезпечних об'єктах. Стійкі та нестійкі, швидкодіючі та уповільненої дії небезпечні хімічні речовини, їх характеристика.

Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкістю дії СДОР на організм людини.

Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

В залежності від тривалості зараження місцевості та часу прояву вражаючої дії, виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– осередок ураження нестійкими швидкодіючими речовинами. Виникає за умови зараження синильною кислотою, хлором, аміаком, акрилонітрилом, окисом вуглецю тощо;

– осередок ураження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, хлорпікрин, азотна кислота тощо);

– осередок ураження стійкими СДОР, швидкої дії (ФОС, анілін);

– осередок ураження стійкими СДОР, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець).