Етапи додержавного суспільства

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

1. Загальні закономірності виникнення держави……………………………………….4

1.1 Етапи додержавного суспільства……………………………………………………...8

1.2 Вплив на виникнення держави та права суспільного поділу праці…………………9

1.3 Причини виникнення держави………………………………………………………11

2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів………12

2.1 Становлення Афінської держави…………………………………………………….13

2.2 Створення Стародавнього Риму……………………………………………………..14

2.3 Створення Франкського королівства………………………………………………...17

2.4 Утворення Давньоруської держави …………………………………………………18

3. Різноманітні теорії Виникнення держави і права…………………………………...21

3.1 Теологічна теорія……………………………………………………………………...21

3.2 Патріархальна теорія………………………………………………………………….23

3.3 Договірна теорія………………………………………………………………………24

3.4 Психологічна теорія…………………………………………………………………..25

3.5 Теорія насильства……………………………………………………………………..26

3.6 Історико-матеріалістична теорію…………………………………………………….27

3.7 Гідравлічна теорія……………………………………………………………………..29

3.8 Расова теорія…………………………………………………………………………..30

3.9 Органічна теорія………………………………………………………………………31

3.10 Інші теорії…………………………………………………………………….…..32

Висновки…………………………………………………………………………….…33

Список використаної літератури…………………………………………………..…35

Вступ

Щоб зрозуміти звичайній людині як побудована сучасна держава та право їй потріно буде звернутися до історії до перших згадок коли люди утворили державу. Пізнання держави і права слід починати з питання про походження держави - чи завжди в історії людського суспільства існував цей соціальний інститут або ж він з'явився на певному етапі розвитку суспільства. Тільки такий методологічний підхід, який реалізує принцип історизму, дозволяє усвідомити причини і форми появи держави і права, його характерні, сутнісні риси, відмінність від попередніх організаційних форм життя суспільства. Ось чому необхідно вивчити характеристику сторін первісного суспільства, використовувати дані археології та етнографії, антропології історії соціологічних наук безпосередньо вивчають це суспільство. Вивчення держави слід починати з усвідомлення того важливого факту, що цей важливий суспільний інститут, не є зло нав'язане суспільству панівними верствами, що держава і право закономірно виникли в результаті тривалого історичного розвитку цивілізації. Для кожної нації чи народності поява власної держави - це свідчення і доказ переходу від первісного ладу (дикунства і варварства) до більш високого ступеню суспільного розвитку або від пригнобленого колоніального стану до справжньої самостійності і незалежності. Виникнення, розвиток і функціонування держави підпорядковуються як загальним закономірностям розвитку людського суспільства, так і специфічним, властивим тільки державі. Теорія держави і права вивчає розмаїтість першопричин утворення і розвитку держави і права. При цьому особливе значення надається зміні організаційно-виробничої структури суспільства. В первісному суспільстві ще не існувало держави, але були наявні інші механізми, які надавали суспільству певної організованості. Відносини між людьми базувалися на системі підкорення та регулюванні їх поведінки за допомогою правил (соціальних норм) а також звичаїв та традицій а також можна зазначити що регулятором суспільних відносин був авторитет вождя племені І в своїй роботі я хотів би показати як у різних країнах і у різний час утворювалась держава а з нею і право.

1.Загальні закономірності виникнення держави

Держава існувала не завжди. Воно з'явилося на певному ступені розвитку людства. Сучасна антропологія довела, що близько 100 тисяч років тому, в так званий мустьєрської період, людина вже здатний зводити примітивні житла, добувати вогонь, обробляти для своїх потреб камінь і кістку. Перші ж державні утворення виникли близько п'яти тисяч років тому. Звідси випливає, що десятки тисяч років люди існували, не знаючи держави.
Мустьєрська допологова група (первісне людське стадо) невелика за чисельністю - 30-40 осіб; подальше розширення її наштовхується на брак продовольства. Небагато суворо виконувані правила регулюють внутрішнє життя первісного стада. Не виключено, що вже в мустьере були констатовані першому кровноспоріднених асоціації та встановлені деякі заборони у сфері стихійно сформованих відносин між статями. Місцем переважного розселення стародавніх людей служила велика територія, що включала Африку, Передню Азію, Південну Європу. Найкращі умови для життя людини були в районі Середземного моря.
У наступному оріньяксько періоді людина вступає в початкову фазу пізнього палеоліту (близько 30 тисяч років тому). Вона принесла з собою спис, дротики і гарпуни, пастки для полювання на тварин, хитромудрі пастки для лову риби. Бродячий спосіб життя поступається місцем полуоседлое та осілості. Виникають комплекси будівель, що служать для житла, ремісничих робіт, зберігання запасів. З'являється первісна магія (фетишизм), складаються і пов'язані з нею обряди і заборони. [1]
Зачатки членороздільної мови, що з'явилися в мустьере, отримують свій подальший розвиток. Разом з тим приходить здатність до абстрактного мислення, до свідомої діяльності. Виникають і більш стійкі форми людського співжиття - первісні родові громади. Виготовлення і вдосконалення знарядь праці вимагало закріплення і передачі трудових навичок наступним поколінням. Рід був найбільш природною формою зв'язку між предками і нащадками первісної людини.
Важливе значення мав рід для розвитку первісного виробництва, матеріальної культури. Економіка первісної общини базувалась на примітивному ручній праці, спочатку, в епоху палеоліту і мезоліту (середнього кам'яного віку), не знало навіть допомоги домашніх тварин.
Господарство родового ладу було добуває (привласнюючим, тобто отримують готовий продукт від дикої природи шляхом полювання, збирання плодів, рибної ловлі). Таке господарство забезпечувало тільки мінімальні потреби родової громади, причому при максимальній напрузі об'єднаних зусиль. Отриманий усіма членами громади продукт - видобуток полювання, рибної ловлі, зібрані плоди - становив загальну власність і ділився між усіма членами роду з урахуванням заслуг кожного. Надлишкового продукту привласнює господарство, як правило, не давало.
Принцип об'єднання первісних людей пройшов під знаком материнського роду, колишнього безпосереднім результатом екзогамії, тобто порядку, при якому заборонялося вступати в шлюбні відносини всередині власного роду і, навпаки, існувало взаємне зобов'язання брати дружину в чужому роді (племені). Виникає разом з тим груповий шлюб об'єднує декількох чоловіків з декількома жінками. Ніхто не знає свого батька, і тому рахунок спорідненості ведеться по материнській лінії.

Закономірності виникнення права і держави - об'єктивно існуючі повторювані істотні зв'язки буття і свідомості, що визначають хід становлення права і держави через глибинні процеси правової комунікації (взаємини) суспільства і людини та виниклої об'єктивної і суб'єктивної потреби на певному етапі розвитку цієї комунікації впорядкувати їх як владно-політичні й організаційно-правові.

Основні закономірності загального формування права і держави:

1) сформованість усталеної, відносно великої і цілісної групи людей (родової общини), яка має певну внутрішню диференціацію (статеву, виробничу, сімейну, соціальну тощо), ієрархічну організацію (різниця у соціальних статусах), здатна самостійно забезпечувати своє існування і має об'єктивну спрямованість на впорядкування суспільних відносин;

2) відокремлення особи як учасника суспільних відносин з домаганням автономності власного існування (соціальної свободи) і водночас з усвідомленням залежності від колективу, відчуттям обов'язку. Не можна шукати право там, де немає поділу колективу (роду, племені) на окремих суб'єктів, де індивід як біолого-психологічна істота не відокремлений як соціальна особистість, котра усвідомлює можливості (свободи), які утворюються в процесі розвитку суспільства, і розраховує на умовну, але дієву міжсуб'єктну рівність, забезпечувану комплексом існуючих соціальних норм, освоєння яких є істотною частиною її (особи) соціалізації. Норма-звичай як соціальна норма, що має надбіологічний характер, йде не від загального, а від індивідуального переконання, а стає загальним світоглядом;

3) якісна реорганізація виробництва і соціально-духовного життя суспільства, ускладнення економічних відносин; поява надлишкового продукту в матеріальному виробництві як основи саморозвитку економіки; оформлення головних функцій публічної влади: розподільчо-організаційної (поділ праці; нерівний розподіл продуктів; перерозподіл продуктів, вироблених усім родом); охоронно-захисної (охорона і захист установленого порядку, забезпечення його стабільності);

4) політизація суспільних відносин внаслідок розшарування суспільства на соціально неоднорідні групи (класи); об'єднання общин у велику племінну спільність, що осіла на певній території, з ієрархією вождів, з єдиними релігійно-культурними правилами - нормами-звичаями, які перетворюються на правові звичаї з метою узгодження суперечливих інтересів соціальних суб'єктів, перехід від примусу сторін у суспільних відносинах до пошуку компромісів, домовленостей та інших мирних форм улагодження конфліктів і підтримання порядку {архаїчне або звичаєве право); обмеження конфліктів між родами і запобігання кровній помсті, що мала винищувальний характер, шляхом укладення договорів примирення, які укладалися спочатку за допомогою народних зборів, старійшин, потім - ради старійшин, вождів (договірне право); зникнення варварського способу охорони звичаїв, що змінилися за своїм змістом, та інших загальнозначущих правил поведінки, вирішення спорів за допомогою правосудної діяльності, що здійснювалася шляхом прийняття індивідуальних рішень (прообраз судового права);

5) переростання публічної влади первісного суспільства в політичну публічну владу, відокремлення її від населення (оформлення апарату управління і апарату примусу), що поширюється на територіально-політичне утворення, поділене на центр (місто) і периферію. Управлінський апарат перебуває в центрі, його очолює вождь-правитель ("вождество") - укріплює владні повноваження; обмежує підвладних у поведінці на власний розсуд; придушує опір з їхнього боку; формально і фактично забезпечує панування певної соціальної групи (класу) як усередині державоподібного утворення (роздача земель і зворотне отримання данини як повинності), так і ззовні - у відносинах обміну й інших стосунках із такими самими сусідніми утвореннями (це період виникнення протодержави);

6) перехід у ранню державу з розгалуженою системою органів управління, спеціалізованим управлінським апаратом; з нормативними регуляторами суспільних відносин, що набули характеру писаного права; складання системи норм, з якими має узгоджуватися поведінка людей та їх об'єднань; вироблення стійких процедур, формалізованих рішень і засобів державного примусу для підтримання правопорядку, збереження соціальної цілісності. Тобто своєрідна первісна спільна правова матерія набуває конкретних форм державного права (спочатку станового, а потім загальнодержавного). Генезис держави пов'язаний з появою права і необхідністю його охорони й захисту. Якщо існування права без держави і поза державою можливе за певних соціальних обставин, то існування держави без права неможливе. Учені вирізняють такі стадії розвитку права: архаїчне (звичаєве) - до IX-XI ст.; станове (корпоративне) - до XIII-XV ст.; розвинене (загальнодержавне) - виникає у ХУІІ-ХУІІІ ст. й існує досі.

Етапи додержавного суспільства

У далекій давнині держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством, яке поетапно було:

- праобщиною (первісне людське стадо);

- родовою общиною;

- селянською общиною.

Община - універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (або проходять) усі народи світу. В період існування праобщини закінчився біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з метою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи, збудовані на кровнородинних зв'язках, із владою ватажка. Це стало початком соціальної організованості, яка розвинулася в період родової общини завдяки колективізму у виробництві і споживанні. Оскільки знаряддя праці були примітивними, а продуктивність праці - низькою, родова община користувалася усім спільно - мала спільну власність, рівномірний розподіл засобів до життя (дільба порівну).

Головну роль у родовій общині спочатку відігравала жінка (матріархат), вона піклувалася про дітей і господарювала. Споріднення дотримувалося за материнською лінією. Роди об'єднувалися у племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду.

Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспільне самоврядування.

Ознаки первісного суспільного самоврядування:

(1) існувало лише у рамках роду, виражало його волю і грунтувалося на кровних зв'язках;

(2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися;

(3) органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чоловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними;

(4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; І

(5) влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) грун-

тувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося радою старійшин, яка обирала вождя;

(6) посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він працював нарівні з усіма і одержував свою частку, як усі;

(7) відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомога, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання.