Теологічна теорія

Вже згадана теорія перестав бути наукової, оскільки явно спирається не так на знання на їх звичному розумінні, але в віру в бога. Її не можна ані довести, ані заперечити без вирішення питання щодо існуванні бога.

Початковірелигиозно-мифические ставлення до божественному походженні держави й права характеризуються вкрай широким різноманіттям. Це дуже пояснюється особливими історичними умови існування релігій і ранніх державних утворень, як Стародавнього Сходу, і Стародавнього Заходу, Месопотамії чи Африки. Тільки згодом ці погляди були перероблені грунті різних течій християнства щодо цільну теологічну доктрину, виділилися доктрини іудаїзму, мусульманства (ісламу), буддизму та інших. [11,c.420].

У теологічною теорії - вченні богослова Хоми Аквінського (1225 - 1274), що у потім, іменувалося як "томізм", процес виникнення держави й права розглядався аналогічно витворення Богом світу. Релігія, за вченням Ф.Аквинского, повинна обгрунтовувати необхідність виникнення і існування держави Божий. Натомість держава мусить захищати релігію. Освячення (монарх - помазаник божий) структурі державної влади божественним ореолом надавало такій владі і авторитет, і безумовну обов'язковість необмежену владу монарха.

У школах давньої Греції учень Сократа (469-399 е.), нащадок славного законодавця Солона, -Аристокл, під прізвиськом Платон (427-347 е.), запровадив у передмісті Афін школу, де вчив, що джерелом походження держави й права є божество. Учень Платона і вихователь Олександра Македонського - Аристотель (384-322 е.) - є також прибічником божественного походження держави й права. Сократ, Платон і Аристотель висловлювали позицію, яка полягає у цьому, що з законами, породженими людьми, є вічні, неписані закони, "спрямовані на серця людей самим божественним розумом". У цих законів лежить вічний, непорушний божественний порядок, який панує у людських відчуттях, а й "в усьому ладі світобудови". Проте із ним виникнення та розвитку держави й права визначальний влив надали жага грошей і влади, жадібність, честолюбство, зарозумілість, жорстокість та інші негативні людські риси.

Свого світанку теологічна теорія досягла за доби Середньовіччя. На стадії переходу народів до феодалізму й у феодальний період межі XII-XIII століть у Західної Європи розвинулася теорія "двох мечів". Отже, основний сенс її стало те, щоб утвердити верховенство церковній владі над світської (державою) і довести, що немає держави й права "немає від бога".