Професійний ризик в діяльності міліції: поняття та причини виникнення

В Законі України «Про міліцію» права працівників міліції на професійний ризик не закріплено. Поняття «ризик» в юридичній літературі, зокрема, в кримінальному праві, визначається як «усвідомлене нехтування небезпекою в ім’я досягнення важливої (суспільно-корисної) мети, якої не можливо досягти звичайними неризикованими засобами».

Специфіка діяльності працівників органів внутрішніх справ, особливо оперативних служб, повсякчас ставить працівників у ситуації з високим ступенем невизначеності, невідомості. Така невизначеність викликана у ряді випадків неможливістю повністю передбачити поведінку людини в різних ситуаціях, а також відсутністю необхідної та повної інформації про поведінку людини в минулому. В значній мірі сприятливий результат в таких ситуаціях пов’язаний зі ступенем обґрунтованості (виправданості) або необґрунтованості (невиправданості) прийняття рішення працівником щодо ризикованої поведінки. Тож, професійний ризик в діяльності міліції можна визначити як дії працівника органів внутрішніх справ у небезпечній ситуації, які характеризуються невизначеністю результату та можливим настанням несприятливих наслідків у разі невдачі.

Конфлікт у діяльності працівника міліції закладений у самій природі цієї роботи. Вона здійснюється в постійній напрузі, в екстремальних умовах. Усе це вимагає від працівників міліції психологічної витримки, вміння швидко долати втому, відновлювати працездатність. Багато що залежить і від ставлення працівника до роботи. Втрата зацікавленості до неї може призвести до нервозності, втоми, конфліктності з керівництвом. Неправильно організований робочий час, постійне перевантаження роботою породити фізичну і психічну перевтому можуть навіть у працівника, який любить свою справу. У такому стані виявляються апатія, байдужість і навіть відраза до праці.

Основні форми професійного ризику працівників Органів Внутрішніх Справ:

1) ризик порушення законності, прав та законних інтересів громадян у проведенні оперативної роботи;

2) ризик в процесі застосування зброї;

3) ризик необ’єктивного помилкового оцінювання інформації, прийняття невірних рішень;

4) ризик у застосуванні методів боротьби з тими видами злочинності, які ще не знайшли відображення у законодавстві.

У цих ситуаціях адекватним заходом правового захисту працівників ОВС від притягнення до юридичної відповідальності (не тільки кримінальної) за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам в умовах безальтернативного виправданого професійного ризику є поширення на них права на ризик. Перший крок до цього вже зроблено у ст. 5 нового Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, де встановлено, що «Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику».