Моральні якості працівника міліції

У системі цінностей будь-якого працівника правоохоронних органів особливе місце займають проблеми професійної етики. Це обумовлено рядом об'єктивних причин.

По-перше, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями — це не лише правова, а й моральна проблема, оскільки не можна вести боротьбу із злочинністю і причинами її породжують, не зміцнюючи моральні підвалини суспільства, а без боротьби зі злочинністю неможливо забезпечити всебічне розвиток і прояв морального чинника в його конструктивної, творчої ролі.

По-друге, співробітникам органів внутрішніх справ доводиться мати справу, як правило, не з кращою частиною суспільства, що, з одного боку, дуже негативно впливає на їх моральний вигляд і здатне за певних умов привести до моральної деформації, а з іншого боку, службова етика зобов'язує кожного співробітника виявляти такт, витримку, морально впливати на затриманого, заарештованого, засудженого. До того ж моральна культура співробітників органів внутрішніх справ дисциплінує громадян.

Співробітник органів внутрішніх справ не може дозволити собі зробити вчинки, які суперечать її розумінню професійного обов'язку, гідності, честі.

Професійна гідність, з одного боку, відображає ставлення інших людей до даного співробітника як до фахівця, професіонала, а з іншого боку, свідчить про ставлення людини до самої себе як до працівника, про усвідомлення ним своїх заслуг, професійних якостей. Професійна гідність є багато в чому слідство гідної професії, тобто визначається суспільною значимістю даної професії, її престижем, що склалися громадською думкою. Проте не можна не враховувати і особистого, індивідуального ставлення людини до своєї професії, що аж ніяк не завжди збігається з об'єктивним становищем у суспільстві людей даної професії.

Професійна гідність особи тісно пов'язане з її конкретним становищем у службовому колективі, її особистими заслугами і відповідної їм мірою поваги і пошани, тобто пов'язане з честю співробітника як представника даної професії, конкретного колективу, всього міліцейського корпусу. Таким чином, вдягнувши погони співробітника органу внутрішніх справ, працівник як би авансом отримує частку пошани і слави всього корпусу гідних працівників, які стояли на варті правопорядку. Це, природно, накладає на кожного співробітника органів внутрішніх справ особливу відповідальність за підтримання його честі не тільки як конкретної особистості, але і як представника всього рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Професійна честь вимагає від співробітника підтримувати репутацію, авторитет тієї професійної групи, до якої він належить і приналежністю до якої він дорожить. З цього честь - не лише визнання минулих заслуг людини та її сьогоднішніх чеснот, достоїнств, але й хороший стимул його подальшого морального вдосконалення, застава успіхів у службовій діяльності. Важливо при цьому зазначити, що честь співробітника органів внутрішніх справ визначається не його службовим або матеріальним становищем, спеціальним званням, освітою, а тільки його особистими якостями (моральними, діловими, політичними, інтелектуальними та іншими) як громадянина, як працівника, як представника органів внутрішніх справ.

Таким чином, аналізуючи специфіку прояву загальнозначимих моральних цінностей і вимог моралі до тієї чи іншої професійної групи, професійна етика не тільки представляє теорію професійної моралі, але виробляє практичні рекомендації, що підвищують ефективність службової діяльності, що сприяють морального виховання (самовиховання) співробітників, які зміцнюють зв'язку органів внутрішніх справ з населенням, їх авторитет і високий соціальний статус. Естетика службової діяльності.

Моральна культура співробітника тісно пов'язана з культурою естетичної, але якщо перша відображає внутрішню культуру особистості, то друге, як правило, розглядають як культуру зовнішню. Безперечно, що внутрішня культура людини грає визначальну роль у його діяльності та поведінці. Однак не можна недооцінювати і зовнішню культуру, її вплив на внутрішню культуру. Так, формений одяг співробітника і навіть стиль, якість його партикулярного (цивільного) сукні самі по собі роблять вплив (і часом істотне) на поведінку працівника.

Моральні якості виступають як стійкі елементи моральної свідомості та поведінки (як професійного, так і повсякденного) слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів. Для того, щоб кримінально-процесуальні відносини були справді моральними, ці особи повинні мати певні моральними якостями, бути морально вихованими.

Слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів, повинні відрізняти глибоку повагу до закону, його вірність букві і духу, стійкість, і несхильність сторонньому впливу, самостійність у судженнях і пильність. Вони зобов'язані бути вимогливими до себе і до людей, чесні та непідкупні, скромні і чемні, мужні і рішучі, працелюбні.

Важко знайти іншу професію, володіючи якою щодня доводилося б стикатися з такою великою кількістю найрізноманітніших життєвих ситуацій, вчинків, мотивів, людських характерів, І у всьому цьому різноманітті необхідно розібратися оперативно, всебічно, повно і глибоко. Слідчий, прокурор, адвокат, суддя повинні бути максимально витриманими, тактовними, коректними, зібраними, холоднокровними і спокійними щодо кожного людини-злочинця-рецидивіста і побутового склочників, запеклого вбивці і звичайного бешкетника, потерпілого і свідка, жінки і чоловіки, старого і підлітка, що потрапили в сферу правосуддя. І як би при цьому не було велике емоційне та розумове напруження, хоч би як важко було стримувати гнів до бандита і вбивці, гвалтівникові і грабіжникові, зрив тут неприпустимий, як неприпустимі і погрози, брутальність, обман, брехня, якими б благими намірами і причинами вони ні пояснити його-нялісь.

Дотримання цих моральних вимог є яскравим проявом необхідних морально-психологічних якостей осіб, які здійснюють провадження у кримінальній справі. Вказані моральні якості, будучи професійно необхідними для слідчих, прокурорів, суддів і адвокатів, самим безпосереднім чином впливають на зміцнення і підвищення престижу органів попереднього розслідування, прокуратури, адвокатури та суду, на ефективність здійснення завдань кримінального судочинства.