Етап 2. Мокре озолення

Самим трудомістким і тривалим етапом у методі К’єльдаля є стадія мокрого озолення, у результаті якого відбувається повне "спалювання" зразка в сірчаній кислоті.

350…380ºC

Білок nH₂O + n₁CO₂ + n₂SO₂ + n₃(NH₄)₂SO₄ (1)

Сірчана кислота,

каталізатори

(NH₄)₂SO₄ + 2NaOH Na₂SO₄ + 2H₂O + 2NH₃

NH₃ +4H₃BO₃ (NH₄)₂B₄O₇ + 5H₂O (3)

(NH₄)₂B₄O₇ + 2HCl 2NH₄Cl + H₂B₄O₇ (4)

Однак використовувати для озолення чисту сірчану кислоту недоцільно через низьку швидкість протікання процесу. Швидкість озолення і руйнування зразка залежать не тільки від властивостей кислоти, але і від температури обробки (реакція 1). Чим вище температура, тим менше часу йде на розкладання. При використанні чистої сірчаної кислоти температура озолення обмежується, в основному її точкою кипіння (338°С), у той час як для повного розкладання необхідна більш висока температура. Швидкість мокрого озолення можна значно збільшити за рахунок додавання солей і каталізаторів. У класичному приладі К’єльдаля на кожен грам зразку звичайно необхідно 25 см³ кислоти і кілька годин для проведення розкладання. Основною експлуатаційною проблемою для даної стадії аналізу є виділення великої кількості отруйних парів діоксиду і триоксиду сірки. Для збору і нейтралізації шкідливих викидів рекомендується використовувати спеціальний поглинач і вакуумний насос.