Стаття 6. Державна інформаційна політика

Про інформацію

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.650)

(Вводиться в дію Постановою ВР N 2658-XII (2658-12) від 02.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.651)

(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп (v005p710-97) від 30.10.97)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 3047-III (3047-14) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 676-IV (676-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.214 N 1268-IV (1268-15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141 N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394 N 2707-IV (2707-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429)

(У тексті Закону (2657-12) слово "конфіденціальна" в усіх відмінках замінено словом "конфіденційна" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004)

Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.

Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України (55-12) та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення інформації

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Стаття 2. Мета і завдання Закону

Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. (Офіційне тлумачення до статті 3 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп (v005p710-97) від 30.10.97)

Стаття 4. Законодавство про інформацію

Законодавство України про інформацію складають Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права.

Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин

Основними принципами інформаційних відносин є:

гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

об'єктивність, вірогідність інформації;

повнота і точність інформації;

законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Стаття 6. Державна інформаційна політика

Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:

забезпечення доступу громадян до інформації;

створення національних систем і мереж інформації;

зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;

забезпечення ефективного використання інформації;

сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;

створення загальної системи охорони інформації;

сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України;

сприяння задоволенню інформаційних потреб закордонних українців. (Частину другу статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV (2707-15) від 23.06.2005)

Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.