2015-10-13
1512
Рубаї — поетична форма, що прийшла до нас із літератури Близького та Середнього Сходу. Родом вона з усної народної творчості персів і таджиків, служать для вираження ліричних тем із переважанням філософських роздумів.
«…Рубаї виявилися природною для Павличка літературною формою, з їх дисципліною думки і вимогою летючого афористичного вислову...» М.Ільницький
В Хайяма взяв я форму рубаї,
Вподобавши за лаконізм її.
Чи замалу, чи, може, завелику
Одежу матимуть думки мої?
| Спільне з поезією Омара Хайяма | Оригінальність рубаї Д.Павличка |
| - Філософські мотиви - тема смерті й безсмертя, ненависті й любові, добра й совісності | мотив паралелізму людських та природних явищ, мотив споглядання й осмислення явищ природи, передачі людських почуттів та думок через природні процеси |
| «Роби добро», — мені казала мати, — І чисту совість не віддай за шмати!» Благословенний мамин заповіт Ніхто в мені не зможе поламати. *** Сильніше за любов злоба горить, Сильніше за красу вражає бридь, Але життя росте лишень з любові. Лишень краса людей навчає жить! *** Життя без книги — хата без вікна, Тюрма глуха і темна, мов труна. Крізь вікна книг свободи світло ллється, Майбутнього видніє далина. | Не кажуть правди тим, хто помирає, Ні тим, хто у дуренство впав безкрає. Брехня із милосердя — раз болить, Брехня із страху — цілий вік карає. Бувало, мати кличе, та дарма, Я з книжкою сховавсь — мене нема. І досі голосу в книжках шукаю, Того, що я зневажив легкома. |
· Автор належить до митців, які відображають у своїй творчості сучасність, не боячись публіцистичних ноток.
|
|
|
· Дмитро Павличко сьогодні є тим носієм звичаїв, традицій, обрядів, що пов'язані з його життям, загалом українського народу, як етносу. Лірика письменника багата й різноманіт на, вона дихає історією, народними звичаями. Митець, зачарований поезією народних свят, і сам творить поезію.
· Філософічність художнього мислення Д. Павличка – це невтомне прагнення його зрозумі ти значущість людського діяння, багатство людських почуттів. Стосунків з навколишнім світом.
· Патріот по духу і крові Дмитро Павличкорозкриває в своїй творчості тему рідної мови у сонетах «Якби я втратив очі,Україно», «О рідне слово, хто без тебе я?»
Василь Симоненко
Витязь молодої української поезії
Його любов до України — це любов юнака, який широко дивиться на
світ, вміє дорожити своєю голубою планетою, адже вона не лише
для космонавтів — для всіх націй і рас уже постає в унікальності, у
єдиності, як спільна колиска людства, живлющий оазис у Всесвіті.
О.Гончар
|
|
|
Збірки: «Тиша ігрім» (1962)
«Земне тяжіння» (1963)
Жанри: вірші, байки, новели, віршовані казки для
дітей, епіграми, гумористичні вірші.
Тематика творчості:
-тема синівської любові до Батьківщини («Лебеді материнства», «Україні»);
- утвердження неповторності людської особистості («Ти знаєш, що ти –людина»)
- повага до простої людини, людини-трудівника («Піч», «Перший»)
- тривога за майбутнє світу («Ровесникам», «Кирпатий барометр»)
- інтимна лірика, тема кохання («Вона прийшла», «Є в коханні і будні і свята…»)
«Лебеді материнства»
Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
