Правила застосування

Лабораторно-практичне заняття № 3.

Тема – Препарати, що впливають на серце та кров. Замінникі крові.

Зміст:

Характеристика.

Правила застосування.

Демонстрація препаратів.

Мета: провести контроль знань студентів теоретичного матеріалу на предмет знання фармакологічих груп препаратів, механізму їх дії, показання, протипоказання препаратів, особливості дії на різні види тварин, шляхами введення, лікарськими формами, в яких представлені препарати. Перевірити практичні навички в написання рецептів по даній темі.

Знати: виписування в рецептах препаратів, що впливають на серце і кров.

Вміти: виписувати рецепти по даній темі.

Характеристика.

Фармакодинаміка – замінники крові.

При кровопаразитарних захворюваннях та ураженні гельмінтами гемофагами в організмі зменшується об'єм циркулюючої крові. Цей процес розвивається поступово, і організм до певної міри адаптується до нових умов гомеостазу. При швидкій втраті великої кількості крові внаслідок травми або хірургічного втручання різко зменшується об'єм циркулюючої крові в кров'яному руслі. За цих умов знижується артеріальний тиск, зменшується осмотичне напруження плазми, погіршується забезпечення тканин поживними речовинами і киснем. Різке падіння артеріального тиску спричиняє шок.

Для запобігання шокового стану і часткової компенсації втраченої крові у гуманній медицині проводять переливання крові. У практиці ветеринарної медицини внаслідок великої кількості груп крові у тварин (у корів 40 груп) застосовують замінники крові. Вони збільшують об'єм циркулюючої крові, забезпечують тканини поживними речовинами і мінеральними солями та активізують ге-мопоез.

Правила застосування.

Замінники крові бувають білкові, колоїдні і сольові.

Вони не рівнозначні за біологічною цінністю.

Найбільшу цінність представляють білкові замінники крові. Це продукти гідролітичного розщеплення білків крові до амінокислот, часто з добавленням глюкози. Білкові замінники нетоксичні, рідко спричиняють анафілактичну реакцію.

Загальна фармакодинаміка: Введені внутрішньовенно, білкові замінники легко засвоюються тканинами і використовуються як пластичний матеріал для синтезу білків. Вони збільшують загальний об'єм крові (відновлення осмотичного тиску і кількості крові), підвищують артеріальний тиск і збільшують хвилинний поштовх серця. Зв'язуючи токсини, білки діють дезінтоксикаційно. Енергетична функція (містять основну частину – стерильну воду, а також розчинені в ній білки, глюкозу та солі).

3.1. Білкові (Альбувет, Аміно пептид, Гідролізин Л- 103, Гідролізин ферментований).

- це продукти гідролітичного розщеплення білків до амінокислот (гідролізати). Вони менш токсичні, ніж білки, і рідко викликають анафілаксію.

Природні білкові замінники крові - серогідролізин, амінопептид, гідролізин Л-103, гідролізин ферментативний, альбумінглюкозат - це продукти гідролізу крові. Вони містять амінокислоти.

Синтетичні замінники крові - гемодез, поліглюкін, глюкогемовіт, гемовінил, містять полівінилпіроліон - синтетичний небілковий плазмозамінник, поліглюкін - 6% колоїдний розчин декстрану та солі натрію, калію, кальцію, магнію, хлору.

Білкові замінники крові застосовують як джерело парентерального живлення при виснаженні тварин та після перенесених інфекційних захворювань. При диспепсіях їх застосовують для поновлення втраченої води і електролітів, при отруєннях як дезінтоксикаційні засоби.

Застосовують

- при захворюваннях, які супроводжуються білковою недостатністю

- як джерело парентерального живлення при виснаженні

- тяжкому перебігу інфекційних захворювань

- як детоксикаційні засоби при інтоксикаціях і диспепсіях.

Препарати не мають антигенних властивостей і їх можна застосовувати тваринам усіх видів незалежно від групи крові як одноразово, так і повторно. Вони найбільш повно замінюють функцію крові, тому їх називають кровозамінниками. Введені внутрішньовенно гідролізати підвищують артеріальний тиск, збільшують об'єм плазми, прискорюють кровообіг, збільшують хвилинний об'єм серця. Вони легко засвоюються тканинами, тому їх використовують як пластичний матеріал для синтезу білків, це цінні продукти для парентерального живлення. Зв'язуючи токсини й активізуючи захисну функцію організму, проявляють детоксикаційну дію.

3.2. Колоїдні замінники крові (Гемовініл, Гемодез, Калінат, Поліглюкін, Реополіглюкін).

- це полімери глюкози в ізотонічному розчині натрію хлориду з додаванням колоїдних речовин.

Колоїдні замінники крові - поліглюкін і реопо-ліглюкін - це полімери глюкози, розчинені в ізотонічному розчині натрію хлориду з добавленням колоїдних речовин. Завдяки великій молекулярній масі і наявності колоїдних речовин після внутрішньовенного введення вони не проникають через стінку кровоносних судин і тривалий час циркулюють у кров'яному руслі. Упродовж доби з організму виводиться 45-60% введеної кількості препарату. Чим більша молекулярна маса полімеру, тим повільніше він виводиться з організму. Вони не мають поживної цінності. Проте збільшують загальний об'єм циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск крові та осмотичний тиск плазми. Вони затримують і запобігають розвитку набряків.

Колоїдні замінники крові застосовують на початкових стадіях розвитку набряків, для запобігання шоку при втраті крові, при зниженні артеріального тиску. Препарати можуть проявляти побічну дію. При ціанозі слизових оболонок, прискоренні дихання і тахікардії введення препарату припиняють.

Завдяки великій молекулярній масі колоїдні замінники крові після введення у вену не проникають через судинну стінку і тривалий час циркулюють у судинному руслі. Протягом доби виводиться 60 % препарату від введеної кількості. Колоїдні замінники крові збільшують об'єм циркулюючої крові, підвищують її осмотичний тиск, затримують рідину і запобігають розвитку набряків. Підвищуючи артеріальний тиск і прискорюючи кровообіг, вони збільшують хвилинний об'єм серця, що поліпшує забезпеченість тканин киснем і поживними речовинами.

Застосовують

- при зниженні кров'яного тиску для запобігання розвитку шоку

- на початкових стадіях розвитку набряків!!!

- при гострих втратах крові під час операції.

3.3. Сольові (Розчин Зінгера - Локка, Розчин Зінгера, розчини солей лужних металів, Натрію хлориду).

Сольові замінники крові менш цінні, як білкові та колоїдні. Це ізотонічні розчини електролітів та глюкози. Після внутрішньовенного введення сольові замінники розріджують кров і збільшують її об'єм, підвищують артеріальний і осмотичний тиск, збільшують діурез. Рідка частина введеного розчину швидко переходить у тканини і, якщо введена велика кількість препарату, виникають набряки.

Сольові замінники крові - розчин Рінгера і калінат - це розчини іонів натрію, калію і хлору в ізотонічній концентрації. Вони забезпечують організм водою та електролітами, підвищують осмотичний тиск. Більшу біологічну цінність представляють комплексні розчини. Крім натрію хлориду вони містять калій і кальцій у співвідношенні 100:2:2 та глюкозу. Сольові розчини швидко переходять із судинного русла в тканини, а при введенні великої кількості розчину настають набряки тканин.

Сольові замінники крові застосовують як невідкладну допомогу, щоб запобігти розвитку шоку при дегідратації тканин, втраті великої кількості води і електролітів, при проносах та для посилення діурезу.

Застосовують

- при екстреній допомозі при втраті значної кількості крові

- для запобігання розвитку шоку

- при дегідратації тканин з метою компенсації втрат води та електролітів

- як діуретичні засоби

- при хворобах різної етіології для детоксикації організму і скорішого виведення токсинів. Вони є препаратами вибору майже при всіх хворобах, так як відповідають принципу лікування – виведення токсинів, розбавлення крові, заміна крові, тощо.

Важливо: при введенні білкових замінників крові потрібно „перестраховуватися” для запобігання виникнення реакції на чужорідні білки, і, перед введенням цих препаратів застосовувати антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, тощо).

При струйному (крапельному) введенні сольових замінників потрібно ураховувати дози, які можна вводити в/венно крапельно щоб не призвести до порушення гомеостазу рідини в організмі. Так для великих тварин (коні, ВРХ) максимальна кількість рідини введеної в/венно не повинна перевищувати 2000 мл, для собак великих порід (500 мл), малих порід (до 200 мл.)