Класифікація антигіпертензивних препаратів

І. Нейротропні центральної дії:

1. Адреноміметики: клофелін (клонідин), метилдофа.

2. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні, снодійні, транквілізатори, нейролептики.

3. Гангліоблокатори: бензогексоній, пентамін.

4. Симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин.

ІІ.Нейротропні периферійної дії:

1. β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол).

2. α-Адреноблокатори: празозин.

3. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ): каптоприл, еналаприл (едніт, енап, енам).

4. Блокатори рецепторів ангіотензину: лозартан.

5. Периферійні судинорозширювальні засоби (міотропні вазодилататори): апресин, нат­рію нітропрусид, маг­нію сульфат, но-шпа, папаверин, дибазол, папазол.

6. Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін (фенігідин).

7. Діуретики (сечогінні засоби, що впливають на водно-сольо­вий баланс): фуросемід, дихлотіазид, спіронолактон.

Клофелін (клонідин) — пригнічує функцію судинорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знижує АТ; седативна дія, знижує секрецію травних залоз та внутрішньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1—2 год. при per os; 15—20 хв. — при в/м; та 3-5 хв. при в/в та сублінгвальному застосуванні. Діє до 12 год. Засто­совують для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, гіпер-тензивного кризу, глаукоми. Побічна дія — сонливість, відчуття сухості в роті, запаморочення, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомет).

Нейротропні препарати периферійної дії де­тально розглянуто у відповідних розділах (див. теми «Засоби, що діють у ділянці холінорецепторів та адренорецепторів»; повто­рити інформацію про препарати бензогексоній, анаприлін, празо­зин, резерпін, октадин).

Каптоприл — блокатор (інгібітор) ангіотензинперетворюваль­ного ферменту (АПФ).

Механізм дії: одним із факторів регуляції тиску є ниркова регуляція АТ; ка­птоприл впливає на цю регуля­цію, блокуючи фермент (АПФ), який бере участь в утворенні речовин, що підвищують АТ, і таким чином суттєво знижують його. На сьогодні інгібітори АПФ є найбільш ефективними антигіпертензивними препаратами. Після прий­мання каптоприлу тиск знижується через 30-60 хв, дія триває до 12 год.

Міотропні судинорозширювальні засоби (вазодилататори) вибір­ково розслаблюють непосмуговані м'язи судин, розширюють су­дини та знижують АТ.

Дибазол — міотропний судинорозширювальний препарат ко­роткої дії. Тривалість дії до 2—4 год. Застосовують для купірування гіпертензивних кризів внутрішньовенно чи внутрішньом'язово.

Дибазол добре переноситься хворими, але до нього розвива­ється толерантність.

Магнію сульфат — при парентераль­ному введенні (в/в, в/м) справляє гіпотензивну дію. Застосовують при гіпертензивних кризах.

Також при в/в і в/м введенні має седативну, діуретичну, вазодилатуючу, протисудомну, антиаритмічну, спазмолітичну, у великих дозах − курареподібну (пригнічує нервово-м’язову передачу), токолітичну, снодійну і наркотичну дію (пригнічує дихальний центр).

Натрію нітропрусид — міотропний спазмолітик короткочасної дії. Ефективно знижує тиск через 2—5 хв після в/в введення, але через 5—15 хв тиск по­вертається до початкового рівня. Тому натрію нітропрусид вводять в/в крапельно при гіпертензивних кризах.

Ефективними міотропними спазмолітиками є папаверину гідрохлорид, но-шпа (дротаверин).

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) — ніфедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем — знижують АТ за рахунок га­льмування надходження кальцію всередину міофібрил і розслаб­лення м'язів судин. Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище був початковий тиск.

Амлодипін — препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

Верапаміл та дилтіазем чинять також протиаритмічну дію. За­стосовують для лікування різних форм гіпертензії: гіпертонічної хвороби, гіпертензії в поєднанні зі стенокардією, нирковою недо­статністю, гіпертен-зивних кризів, ішемічного інсульту; для ліку­вання тахіаритмій.

Фітопрепарати при ГХ: барвінок малий, буркун лікарський (рос. - донник лекарств.), глід колючий (рос. – боярышник), грицикі звичайні (пастушья сумка), кропива собача (пустырник), калина, нагідки (календула), омела, синюха.

6.Сечогінні засоби (дихлотіазид, фуросемід, кислота етакринова, тріамтерен, спіронолактон, маніт). Загальна характеристика. Класифікація. Механізм дії окремих препаратів. Активність і тривалість дії. Застосування. Сечогінні препарати рослинного походження (бруньки берези, листя брусниці, листя мучниці, трава хвоща польового, сечогінні збори).