Вибір правової форми організації бізнесу

Згідно Закону України «Про підприємництво» в Україні суб'єктами господарювання можуть бути:

не обмежені законом у правоздатності і дієздатності громадяни України, що досягли повноліття та громадяни інших держав;

юридичні особи (підприємства, установи, організації), незалежно від того, на основі якої форми власності вони створені.

Приватні особи можуть здійснювати підприємницьку діяльність у двох формах: як приватні підприємці – без створення юридичної особи та шляхом створення приватного підприємства.

Під час командно-адміністративної економіки в Україні функціонували підприємства однієї форми власності – державної. З переходом до ринкових відносин широкий розвиток одержали підприємства приватної і колективної форми власності.

Юридичні особи мають право на добровільних началах об’єднувати свою виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. У Законі України «Про підприємства в Україні» передбачено право для підприємств об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни інші об'єднання по галузевому, територіальному та інших принципах.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не втручається у господарську діяльність окремих учасників і не має права власності на майно юридичних осіб, які входять до її складу.

Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з метою делегування окремих повноважень щодо централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Консорціуми організовують для реалізації великих науково-технічних, будівельних програм та проектів, для проведення масштабних фінансових операцій. Учасники консорціуму зберігають повністю свою господарську самостійність і можуть брати участь у інших об'єднаннях.

Концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємств. Учасники концерну не можуть одночасно входити до складу інших концернів.

Приймаючи рішення щодо вибору організаційно-правової форми ведення бізнесу, підприємці повинні приймати до уваги дію наступних факторів:

рівень відповідальності власників та їх кількість;

можливість участі в управлінні суб'єктом господарювання та контроль за ним;

умови передачі права власності та правонаступництво;

вартість мобілізації фінансових ресурсів та накладні витрати;

можливість виходу на фінансовий ринок, доступність зовнішніх джерел фінансування;

рівень та системи оподаткування;

законодавчі обмеження та вимоги щодо відповідальності обраного напрямку діяльності певним формам організації бізнесу.