Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Приватне підприємство – це юридична особа, заснована на власності одного громадянина, у тому числі нерезидента, із правом найму робочої сили.

Створення і діяльність приватного підприємства здійснюється відповідно до законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», інших законодавчих актів і статуту підприємства.

У статуті приватного підприємства повинні бути визначені: предмет діяльності,

найменування,

місцезнаходження,

органи управління підприємством,

склад майна підприємства,

зміст виробничо-господарської діяльності підприємства,

облік і звітність та контроль,

умови припинення діяльності підприємства.

Власник підприємства може сам очолити підприємство або найняти на договірних умовах керівника.

Власник підприємства відповідає за можливі борги юридичної особи тією частиною належного йому майна, що була добровільно виділена їм і нарощена у процесі виробничої діяльності.

Основним джерелом фінансування діяльності приватного підприємства є реінвестування прибутку. Підприємство може використовувати банківські кредити, величина і терміни надання яких залежать від кредитної політики банку і кредитоспроможності підприємства, а також залучати комерційні кредити.

Приватне підприємство або сплачує всі податки відповідно до діючого законодавства, або переходить на спрощену систему оподатковування. Перехід на спрощену систему оподатковування і сплати єдиного податку можливий за таких умов:

кількість працівників на підприємстві не перевищує 50 осіб;

розмір виручки за рік не перевищує суму в 1 млн. грн.

Підприємство може вибрати один із двох варіантів ставок єдиного податку:

6 % від суми реалізованої продукції за рік без урахування акцизного збору, але зі сплатою податку на додану вартість (ПДВ);

10 % від суми реалізованої продукції за рік за винятком акцизного збору і включення ПДВ до складу єдиного податку.

У системі єдиного оподатковування приватне підприємство не платить податок на прибуток, плату за землю, нарахування на заробітну плату, комунальний податок та ін.

Перевагами приватного підприємства є: простота організації, обмежена відповідальність, максимально повне використання власником права на участь в управлінні. До недоліків можна віднести обмеженість у залученні ресурсів на фінансових ринках, що може обмежувати масштаби розвитку підприємства.

2.4. Особливості фінансової діяльності господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства, організації та установи, створені на основі угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно чинного законодавства в Україні господарські товариства можуть створюватись за такими організаційно-правовими формами:

акціонерні товариства;

товариства з обмеженою відповідальністю;

товариства з додатковою відповідальністю;

повні товариства;

командитні товариства.

Характерними ознаками усіх організаційно-правових форм товариств є наступне:

засновниками й учасниками товариств можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, у тому числі іноземні громадяни та юридичні особи, міжнародні організації;

для реєстрації товариств в обов’язковому порядку надається, крім інших документів, установчий договір;

товариство є колективним власником майна, переданого йому засновниками й учасниками, виробленої продукції, доходів, отриманих у результаті господарської діяльності, а також іншого майна, придбаного по підставах, не заборонених чинним законодавством;

внесками засновників і учасників можуть бути будинки, споруди, устаткування інші матеріальні цінності, об'єкти права інтелектуальної власності, цінні папери, права на користування природними ресурсами, національна та іноземна валюта;

статутний фонд може бути збільшений тільки після повної сплати внесків (оплати акцій).

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається товариство, яке має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки у межах їхніх внесків.

Розмір статутного фонду ТОВ не може бути меншим за 100 мінімальних заробітних плат. На момент реєстрації кожним учасником повинно бути внесено до статутного фонду не менше 30 % від обумовленої в установчому договорі суми. Учасники товариства зобов'язані повністю сплатити свою частку до статутного фонду не пізніше одного року після дати реєстрації товариства.

Установчими документами товариства є установчий договір і статут.

Після повної сплати внеску учасник має право, за згодою інших учасників, уступити свою частку або її частину одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам. Учасники товариства користаються переважним правом придбання частки учасника пропорційно їх часткам у статутному капіталі або в іншому погодженому між засновниками розмірі. Передача права на частку у статутному капіталі здійснюється протягом одного року.

При виході із товариства учасник має право одержати вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі. За вимогою учасника і за згодою засновників внесок може бути повернено повністю чи частково у формі товарів чи матеріальних цінностей.

Вищим органом ТОВ є збори його учасників. Кожний учасник має кількість голосів пропорційно розміру його частки у статутному капіталі.

Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, учасники якого відповідають за борги своїми внесками в статутний капітал, а при недостатності сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повне господарське товариство – це товариство, у якому всі його учасники займаються підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім приналежним їм майном.

Повне товариство створюється і діє на основі установчого договору, що підписується всіма його учасниками. В установчому договорі вказуються повноваження учасників по веденню справ товариства. Вести справи товариства може один учасник, кілька учасників або всі учасники спільно.

Учасники повного товариства не можуть від свого імені та у своїх інтересах здійснювати угоди, а також брати участь в будь-яких (окрім акціонерних) товариствах, які мають спільну з повним товариством мету діяльності.

Командитним (довірчім) товариством визнається товариство, у якому разом із одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується внеском у майні товариства.

Командитне товариство створюється і діє на засадах установчої угоди. Управління командитним товариством здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Вкладник командитного товариства має право:

знайомитися з річними звітами;

діяти від імені командитного товариства тільки при наявності доручення і відповідно до нього;

одержувати частину прибутку на вкладений капітал;

першочергового повернення внеску при ліквідації товариства.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % зазначеного в установчому договорі майна товариства. На момент реєстрації командитного товариства кожен із вкладників повинен внести не менше ніж 25 % суми, визначеної в установчому договорі.

До недоліків організації вищевказаних товариств слід віднести складність передачі права власності на внески учасників, оскільки це можливо тільки при згоді всіх членів товариства. Права на внески засновників товариств не можуть приймати участь в операціях на фондових біржах. Їх найчастіше пов'язують неформальні (дружні) відносини, погіршення яких приводить до конфліктів.

Акціонерні товариства – господарське товариство, статутний капітал якого розділено на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім приналежним йому майном.

До акціонерних товариств належать:

відкрите товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах;

закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом передплати, купівлі чи продажу на фондових біржах.

Розмір статутного капіталу товариства повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам (виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення товариства).

Засновники акціонерного товариства здійснюють свої внески в статутний капітал згідно із установчим договором, решта акціонерів – на умовах договору купівлі-продажу акцій, укладеного із засновниками.

Протягом 3 місяців з дня повної оплати акцій проводиться установчі збори, на якому засновники вирішують такі питання: підстава суспільства; затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій; затвердження статуту ВАТ; утворення органів; повноваження представника при здійсненні діяльності щодо створення АТ та т.п. Незатвердження установчими зборами статуту вважається відмовою засновників від створення акціонерного товариства і підставою для повернення засновникам внесків в рахунок оплати акцій (протягом 20 робочих днів з моменту проведення установчих зборів). Мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів у ВАТ має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій. Засновники ВАТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;

Для формування власного капіталу акціонерні товариства можуть емітувати прості та привілейовані акції. Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

В управлінні мають право брати участь акціонери – власники простих акцій. Фактично контроль за діяльністю акціонерного товариства здійснюється акціонерами, які володіють контрольним пакетом акцій. Право дрібних власників на управління на практиці не реалізується, оскільки вони суттєво не впливають на діяльність підприємства.

Перевагами організації підприємства у формі акціонерного товариства є:

обмежена відповідальність власників за зобов'язаннями товариства;

можливість залучення коштів дрібних інвесторів;

широкі можливості мобілізації капіталу на фінансових ринках;

проста процедура передачі права власності на частину статутного капіталу.

До недоліків організації акціонерного товариства можна віднести високі накладні витрати, що збільшує вартість залучення власного капіталу. До таким витрат відносяться: витрати, пов'язані з емісією акцій; оплата послуг фінансових посередників і реєстраторів; витрати на проведення зборів акціонерів; витрати на аудиторські перевірки, на друк звітності для акціонерів та у засобах масової інформації тощо.

Джерелами первинного фінансування діяльності товариств із обмеженою, додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств виступають внески учасників, акціонерних товариств – випуск акцій. Важливим джерелом поповнення власного капіталу виступає реінвестування прибутку.

Позиковий капітал залучається шляхом одержання банківських і комерційних кредитів, випуску облігацій.

Господарські товариства можуть здійснювати свою діяльність з використанням загальної системи оподатковування або, відповідно до чинного законодавства, за спрощеною системою оподатковування - сплатою єдиного податку.