Інформаційна база аналізу стратегії виробничої діяльності

Інформаційна база стратегічного аналізу — це постійно діюча система взаємозв’язків фахівців, обладнання і концептуальних моделей, призначених для збору, класифікації, аналізу та оцінки інформації, необхідної для стратегічного управління підприємством. Джерелом такої інформації є середовище. За ступенем зв’язків елементів середовища зі стратегічним управлінням підприємства розрізняють такі його складові части-ни:

• макрооточення;

• безпосереднє оточення;

• внутрішнє середовище.

Стратегічний аналіз макросередовища включає вивчення впливу економіки держави, правового регулювання, політичних процесів, природних умов і ресурсів, соціальних аспектів на стратегію розвитку підприємства. Ці елементи макрооточення не мають прямого зв’язку з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу.

Безпосереднє оточення аналізується за такими основними компонентами: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили та інші. Воно охоплює тих учасників ринку, з якими підприємство має прямі стосунки або які безпосередньо впливають на його діяльність.

Стратегічний аналіз внутрішнього середовища виявляє можливості і потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Внутрішнє середовище включає такі елементи підприємства: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру.

Формування інформаційної бази стратегічного аналізу починається зі збирання інформації щодо критичних елементів середовища такими способами:

• сканування середовища, тобто пошук вже сформованої інформації, яка існує у ретроспективі;

• моніторинг середовища, тобто відстеження поточної і нової інформації;

• прогнозування — спроба представити інформацію про майбутній стан середовища.

5. Методи аналізу стратегії виробничої діяльності.

Поняття про стратегічний аналіз і його методи

Стратегічний аналіз означає перетворення бази да­них, отриманих в результаті аналізу зовнішнього і внут­рішнього середовища, а також місії і цілей на стратегіч­ний план підприємства. Самостійний творчий аналіз (планування) з використанням відомих традиційних методів і прийомів економічно­го аналізу серед яких:

А) Статистично-економічний метод. Прийоми: а) статис­тичне спостереження - для збору цифрових даних, вибірково­го обстеження, анкетування тощо; б) прийоми економічного групування, порівняння, вирахування середніх і відносних ве­личин, індексів тощо - для аналізу зібраного матеріалу, вста­новлення закономірностей, виявлення резервів, чинників, тем­пів змін, інтенсивності явищ.

Б) Розрахунково-конструктивний метод. Прийоми: а) ви­ділення головної ланки; б) зважування; в) аналогії; г) евристичний; д) застосування нормативів - для виділення голов­них чинників і умов, створення системи заходів, моделей, кон­цепцій, програм розвитку та інших проектів.

В) Абстрактно-логічний метод. Прийоми: а) індукції і де­дукції; б) аналізу і синтезу; в) порівняння; г) системно-струк­турний; д) формалізації і моделювання; е) програмування і прогнозування - для розробки графічних і інших моделей, розширення визначень існуючих понять, створення системи роботи, концепцій і програм.

Г) Монографічний метод - для детального дослідження і опису окремого типового або передового підрозділу (об'єкту).

Д) Економіко-математичні методи, зокрема, симплекс-метод - для оптимізації об'єкта дослідження і максимізації прибутку; кореляційно-дисперсний аналіз - для встановлення взаємозалежностей складових об'єкта, виявлення чинників і рівня їх впливу.

Для стратегічного аналізу найчастіше використовуються методи:

розрахунково-аналітичні - балансовий, нормативний і інші;

графоаналітичні - екстраполяційні (трендові), сіткові, регресивно-аналітичні, кореляції, трендів тощо;

економіко-математичні - лінійного, нелінійного і дина­ мічного програмування, теорії ігор та інші;

евристичні (побудовані на досвіді дослідників і експер­тів) - методи експертних оцінок, методи сценаріїв, т.д.

3. Специфічні методи і моделі стратегічного аналізу, які, до речі, широко використовуються за рубежем, наступні: а) метод розриву; б) модель життєвого циклу товару (ЖЦТ); в) кри­ва досвіду; г) модель „продукт-ринок», д) матричні методи портфельного аналізу (БКГ, „Мак-Кінсі», АДЛ) та інші. Біль­шість із них стануть предметом вивчення в даній і наступних темах.

6. Прогнозування в діяльності підприємства:
поняття, роль, види і методи
У практичній діяльності розрізняють прогноз і прогнозування. Прогноз — оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування — це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.

Прогнозування — це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів.

Стратегічне прогнозування виступає як важлива зв’язуюча ланка між теорією та практикою регулювання діяльності підприємства. Воно виконує дві головні функції. Перша з них — передбачення (опису), друга, безпосередньо пов’язана з першою — розпо­ряджувальна, що сприяє оформленню прогнозу в план діяльності.
Функція передбачення полягає в описі можливих або бажаних перспектив об’єкта прогнозування в майбутньому.
Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів управління.
Складання кожного виду прогнозу має свої особливості. У зв’яз­ку з цим виникає потреба в їх класифікації.

За масштабом прогнозування прогнози розподіляються на:

· макроекономічні та структурні;

· розвитку окремих комплексів економіки;

· галузеві та регіональні;

· діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв’язуваних проблем виділяють такі прогнози:

· стратегічні;

· довгострокові;

· середньострокові;

· короткострокові;

· оперативні.

За функціональною ознакою прогнози поділяють на:

· пошукові;

· нормативні.

Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:

· методи експертних оцінок;

· методи екстраполяції трендів;

· методи регресивного аналізу;

· методи економіко-математичного моделювання.

Колективні експертні оцінки можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають:

· підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок;

статистичні методи обробки одержаних матеріалі