2015-10-14
487
Еволюціонізм – один з провідних напрямків досліджень суспільних
процесів, роль якого значно зросла у Європі після оприлюднення вчення
Ч.Дарвіна про антропосоціогенез. Ідея суспільного прогресу як поступового
розвитку була базовою у творчості англійського мислителя Герберта
Спенсера (1820-1903рр.), який, на думку вчених, на сім років раніше
Ч.Дарвіна висунув ідею еволюції.
Г.Спенсер залишив по собі великий науковий доробок. Найбільш
значними його творами є: "Основні начала", "Основи біології", "Основи
психології", "Основи соціології", "Основи етики".
Він - визнаний у світі теоретик органіцизму, еволюціонізму як напрямків
у соціології та один із фундаторів структурно-функціонального підходу до
аналізу суспільних явищ.
Як засновник органіцизму, вчений вдався до аналогій між біологічним
організмом і суспільством, підкреслюючи, що суспільство, як і біологічний
організм, з часом кількісно збільшується в об'ємі, ускладнюється його
структура, посилюється залежність його складових частин між собою. Разом
з тим, як і організм людини, суспільство, втрачаючи окремі свої одиниці,
продовжує існувати як цілісність, постійно самовідтворюючись. За таких
умов роль комунікаційної системи відіграє мова, що внутрішньо пов'язує
окремі складові суспільства в єдине ціле і виконує такі ж функції, як і шкіра
у біологічному організмі. Оскільки шлях науки йде в напрямку від відомого
до невідомого, то можна пояснити появу органістичної концепції.
Оскільки, саме у біології на той час було досягнуто значних успіхів, а
суспільство розглядалося тільки як потенційний предмет для вивчення,
дослідники при поясненні складних суспільних явищ вдавалися до аналогії з
організмом.
Як теоретик еволюціонізму Г.Спенсер відстоює засаду вільного
розвитку суспільства від втручання урядів та реформаторів. В основу своєї
філософії мислитель поклав модні на той час дарвінівські та мальтузіанські
ідеї про природний відбір і боротьбу за існування. За Г.Спенсером, виживати
мають ті, хто є найбільш пристосованим, а суспільство шляхом природного
відбору здатне відкинути нездорових, нерозумних, повільних, нерішучих.
Втручання ж держави, на думку вченого, тільки посилить деструктивні
процеси, сприятиме виживанню непристосованих, що врешті-решт призведе
до занепаду суспільства.
Г.Спенсер - ідеологічний ворог соціалізму, оскільки соціалізм, на його
думку, передбачає невіддільність від рабства "Якщо він (індивід повинен
віддавати всю свою працю суспільству і отримувати із загального прибутку
ту частину, яку суспільство йому призначає, він - раб суспільства", -
стверджує Г.Спенсер. Його політико-ідеологічні погляди можна розцінити як
ліберальні, що відповідало англійській національній традиції
Обстоюючи засаду структурно-функціонального аналізу Г.Спенсер
створив власне вчення про державу. Він розглядав державу як складно
структуроване явище, окремі одиниці якого мають власні функції. У дусі
ліберальних поглядів він вважав, що держава, як соціальна інституція,
повинна слугувати індивідам, а не навпаки.
Предметом дослідження Г.Спенсера стало вивчення таки) соціальних
інститутів, як сім'я, політика, економіка та релігія Досліджуючи окремі
соціальні інститути суспільства, їх функції, ролі у суспільстві, він розуміє
саме суспільство як цілісну структуровану систему, що підпорядкована
об'єктивним законам еволюційного розвитку. Не втратили своєї актуальності
дотепер його міркування та висновки про рівновагу, гармонію, стабільність у
суспільстві, а також зворотні суспільні процеси: розпад суспільства, регрес,
дисгармонія, деструкція тощо.
