Макс Вебер як вчений-енциклопедист та його внесок у соціологію

Макс Вебер (1864-1920 рр.) - енциклопедичний вчений, найбільш знана

фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві,

культурології, етиці. Дослідники творчості М.Вебера називають його

Талілеєм соціально-наукового пізнання" або "буржуазним Марксом".

Маштабність і глибина наукових досліджень вченого ускладнюють

визначення пріоритету тієї галузі знань в науці, в яку він зробив найбільший

внесок.

Директор дослідницького Національного Центру у Парижі М.Доган

зазначає, що "М.Вебер і К.Маркс - обидва "гібридні" вчені, найбільш

плодовиті генератори концепцій. З ними може зрівнятися лише Арістотель".

Він є засновником "розуміючої соціології, яка вимагає від дослідника

вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень,

цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера,

природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси - зрозумілі

людиною. "Розуміючу соціологію" пізніше стали називати суб'єктивною,

якісною, мікросоціологією або інтерпретивною соціологією. Соціолог -

"якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей,

вияснивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо.

У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної

дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що

ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які

засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх

типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація

соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного

розвитку.

М.Вебер є засновником економічної соціології, яка починає займати

домінуючі позиції у соціології вже після смерті вченого. За цією теорією

провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні

чинники, як вважав його опонент К.Маркс, а й значною мірою культурно-

етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією

ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". Автором

поняття "дух капіталізму" є німецький економіст В. Зомбарт.

М.Вебер помітив та визначив тенденцію до співвідносності

господарського статусу людини та її релігійної приналежності. Учений довів,

що виховання у колі протестантів, керуючись нормами протестантської

етики, які носили переважно аскетичний характер, зумовлює у подальшому

тенденції раціональної поведінки і успіхи у бізнесі. Норми протестантизму

вимагають від віруючого пуританської, аскетичної поведінки, відмови від

життєвих насолод, які можуть бути здобуті за гроші і вкладання грошей у

виробництво, накопичення їх, що і призведе до багатства однієї людини, а

згодом, - і до багатства всього суспільства.

Капіталізм, на думку М.Вебера, може бути і раціонально-продуктивним,

і авантюрним, орієнтованим на війну, на політику, пов'язану з можливостями

наживи.

М.Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче

виступав проти революційних методів перетворення суспільства і вибудував

еволюційний шлях впровадження раціонально-бюрократичного типу

управління. Йому належить створення концепції легітимних типів панування,

серед яких він виокремив такі:

• традиційний тип, заснований на звичаях і традиціях;

• раціонально-легальний тип (або раціонально-правовий), заснований на

законах, праві;

• харизматичний тип, заснований на афектах та на вірі.

Дана типологія з часом не втрачає актуальності і широко

використовується у сучасних дослідженнях. Цінними є рекомендації

М.Вебера для тих, хто йде у велику політику.

На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели

жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну

участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини.

Використовуючи методи статистики, спостереження, опитування, він

досліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян та

промисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками-

соціалістами, причини еміграції у Прусію польських селян.

Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій:

соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.