Таланту і чеснот громадян

Свої погляди він проектував на державотворчі процеси в Україні,

політичним ідеалом для якої вважав правову трудову монархію у формі

гетьманату. А чинником, здатним сконсолідувати українську націю на базі

«територіального патріотизму» — пробудження солідарності між усіма

постійними мешканцями України, незалежно від їх соціального статусу,

віросповідання, етнічного походження.

Соціологічні погляди В. Липинського справили відчутний вплив як на

тогочасну, так і на подальшу суспільно-політичну практику на певних етапах

історичного розвитку України.

Історик, громадський і політичний діяч Дмитро Дорошенко (1882—

1951), будучи під значним впливом ідей В. Липинського, вважав, що

українську державу може збудувати провідна верства суспільства — арис-

тократія. Розмірковуючи над процесом і наслідками демократичної революції

в Україні, він дійшов висновку про доцільність творення не народної, а

демократичної буржуазної республіки, аналоги якої існували в Європі.

Отже, у другій половині XIX — на початку XX ст. соціологічні

проблеми хвилювали більшість провідних українських вчених. Але вони

досліджували окремі соціологічні аспекти. Відчутним був дефіцит новітньої

соціологічної методології, системного бачення соціологічних проблем. І все

ж таки у цей період сформувалася українська соціологічна традиція.

Спрощені трактування поступалися місцем диференційованим,

самодостатнішим концепціям. Складався та оформлювався власне

соціологічний апарат. Була започаткована системна робота щодо методології

і техніки досліджень. Нові соціологічні ідеї, які проростали в Європі,

знайшли і в Україні благодійний ґрунт. Поступово окреслювався предмет

досліджень вітчизняної соціології, чіткішими ставали грані, що

відмежовували її від суміжних дисциплін.

Таким чином, усім національним соціологіям за часів їх становлення

була притаманна проблема визначення свого предмета або демаркації з

сусідніми дисциплінами. Для України вона виглядатиме як проблема

виділення з суспільно-політичної публіцистики. Це спричинило швидке

поширення серед гуманітаріїв і громадських діячів України інтересу до ідей,

поглядів та теорій провідних соціологів Європи, насамперед Е. Дюркгейма,

М. Вебера, К. Маркса, В. Парето та інших.

А діалектична єдність універсальних та національних елементів, що

сформувалася в ці часи, стала передумовою її подальшої наукової

продуктивності.