Суть гри команди першого уряду

Промовець першої стверджуючої команди (Прем’єр-міністр) має виконати певну роботу: він визначає напрямок дебатування (надає інтерпретацію). Він встановлює, якою буде “лінія” стверджуючих команд у дебатуванні.

Роблячи це, не обов’язково пропонувати політику, яку буде здійснювати “лінія”. Однак, дебатування часто виявляється невдалим, якщо ви не висуваєте її, і ніколи не завадить висунути її.

Суть гри опозиції

Промовець першої опозиції висуває заперечення проти позиції Уряду.

Встановлення “лінії” опозиції – робота першої команди заперечення. Якщо перша стверджуюча команда має висувати кейс із широкими, придатними для дебатування ідеями, перша опозиція вказує де є незгода між двома сторонами: створює “зіткнення” в дебатуванні.

Необхідною частиною виконання цієї функції є те, що ви оскаржуєте запропоноване твердження, а не те, якого ви очікували. Перша опозиція – це роль, виконуючи яку найпомітніше зазнають невдачі люди, неготові й нездатні викрутитися перед неочікуваним. Слухайте, що каже перша стверджуюча команда, й кажіть, чому ви не погоджуєтеся.

Ви можете заперечувати принципи стверджуючої команди, її політику, або і те, й інше. Якщо заперечуєте лише політику, яку висунула стверджуюча команда, ви можете запропонувати альтернативну політику.

Промовець першої опозиції відбиває аргументи висунуті першою стверджуючою командою. І наводьте аргументи опозиції!!!

Відбиття аргументів

Не вірність твердження, не вірність підтвердження, однобокість розглядання теми, більша вага ваших аргументів

Стратегії гри опозиції:

погані наслідки; неактуальність проблеми; слабкість моделі; статус кво.

Стратегія гри 2-х команд.

Промовці, які ідуть другими, повинні розділити (мусять розділити) пункти з першими промовцями. Ці пункти необхідно висунути: якщо пункт, який анонсував перший промовець, не зазначив другий, – це великий недолік у командній роботі.

Вони також відбивають матеріал, наведений промовцями інших команд, які говорили перед ними. Загальна помилка промов на других позиціях – використовувати багато часу на відбиття й залишати замало на основний матеріал: незважаючи на те, що для поділу промови немає суворих і стійких правил, якщо більше ніж половина виступу використовується для відбиття, часу на важливі аргументи зазвичай не вистачає.