2015-10-22
479
______________________
☺ Норма є спосіб залучення людини до соціального життя, спосіб включення її в роботу суспільного організму.
☺ Тому норма – це запорука стабільності, надійності існування.
☺ Норма – це захист людини. Особливо правова норма, як захист вже в безпосередньому смислі.
☺ А звідси норма – це спокій.
---------------------------------
Більше того, коли всі ці аспекти норми реалізуються, то вона починає сприйматись як велике благо, як радість, починає приносити насолоду. Тоді норма усвідомлюється як шлях до радості. Сама норма є радість.
Але радість ця не безхмарна.
______________________
☻ За нормою завжди приховується страждання. Людина інтуїтивно відчуває цю загрозу страждання і в самій нормі.
☻ Так норма починає плутати людину, часто стає її пасткою. Спочатку норма стає засобом, за допомогою якого людина приєднується до суспільства і починає користуватись його благами.
◘ Поступово складається помилкова установка: чим краще і сумлінніше виконуєш прийняті в суспільстві норми, тим більше отримаєш.
◙ Однак виходить зовсім навпаки – абсолютне дотримання норм тільки збільшує страждання.
В. Людина не може зрозуміти, що є причиною її страждань, адже вона правильна, відповідальна, виконує закон, але їй не воздається. Покинути ж норму страшно.
______________________
Так більшість людей починаються і закінчуються нормою. Вони залишаються задоволені тим, що дає їм норма, і перестають претендувати на більше, ніби інтуїтивно передчувають, що за межею норми лежить страждання, осуд, критика, заздрість і протидія.
______________________
Але разом з тим за межею норми відкривається і світ свободи.
______________________
І треба вирішувати, що дорожче:
○ законне, надійне матеріальне благо
● чи насолода (і страждання) позанормованої свободи?
______________________
Людина починається поза нормою.
Але тільки тоді, коли вона сприйняла і подолала її в собі, а не відкинула, коли переросла, а не зневажила норму.
______________________
На певному етапі норма починає “зв’язувати” людину, протистояти прояву її особистості. Адже норма підводить всіх, таких різних, під одне загальне привило.
______________________
В.
☺ Норма хоча й зближає з іншими людьми, ☻ але вона й нівелює людину і цим пригнічує її особистісну природу.
______________________
Особливість завжди позамежна. Вона тому і особистість, що через творчу самореалізацію виходить за межі сталого і тим відрізняється від загального рівня.
☺ Творчість (+) можлива тільки через свободу (+). Творчість є породженням нового, того, що не було ще ніколи, не зв’язаного ще ніякими нормами.
☻ Норма ж (-) попирає свободу (+) і тому протистоїть творчості (+) і розвитку особистості (+).
--------------------------------
В.
1. ☺ Свобода є сутність людини і ця сутність позанормативна.
2. ☺ ☻ Норма виступає тільки базою для розвитку, відправним його моментом, основою творчості, яка реалізується саме протиставленням існуючій нормі.
3. ☺ ☻ ☺ Виходячи за межі норми, людина реалізує свою свободу.
4. ☺ ☻ Але як не парадоксально, ствердження свободи вищого рівня самезавдає нову норму, нехай норму (взірець) свободи, але все ж таки норму.
5. І все починається спочатку. Так свобода породжує норму, а норма – свободу.
Наприклад, право і відчуження (мені нав`язують як я повинен себе вести), право і страх, право і свобода, право як вибір і відповідальність (можете поступати по праву чи ні, але наступає відповідальність) – ми завжди боїмося санкції.
Буття людини в світі включає в себе два моменти:
1. Момент одиничності і неповторності буття людини.
2. Момент впливу на людське буття того світу, в якому здійснюється це буття.
Таке розуміння людської екзистенції, в якій індивідуальне буття пов’язане з соціальним буттям, В.Майхофер виражає за допомогою поняття “Als sein” (“Буття-в-якості”).
У різних конкретних ситуаціях своєї екзистенції людина виступає у різноманітних екзистенційно зумовлених соціальних ролях (батька чи сина, чоловіка чи дружини, покупця чи продавця, кредитора чи боржника...).
--------------------------------
У таких рольових проявах людської екзистенції “самобуття” однієї особи реалізується у відносинах з “самобуттям” інших осіб у загальному контексті соціального “співбуття” людей.
______________________
