Екзистенціальна природа права: право як екзистенція

♠ Як діють екзистенціальні ситуації в праві?

______________________

Основна ідея екзистенціальної філософії права – це ідея адекватної реалізації справедливості в праві.

---------------

По екзистенціалізму право ніколи не може бути справедливим, бо право виражене в нормах, не враховує специфіку конкретної ситуації, в якій опиняється людина.

---------------

А чи може якось ситуація повторитися? Ні, бо у кожній ситуації є свої нюанси, різна правова ситуація.

===================

Щодо конкретних ситуацій рольових проявів людської екзистенції В.Майхофер говорить про “конкретне природне право”.

Смисл “конкретного природного права” розкривається через конкретизацію “золотого правила” (поступай по відношенню до інших так, як би ти бажав би, щоб вони поступали з тобою) у вигляді максим рольової поведінки людей в екзистенційно зумовлених конкретних ситуаціях їх буття у світі.

------------

В. У такому трактуванні справжнього, екзистенціального права у вигляді “конкретного природного права” ідеї екзистенціоналізму (людське “буття-в-якості”) сполучаються з положеннями кантіанства (виведення раціональних максим поведінки для типологічних ролей у конкретних ситуаціях із загального природно-правового “золотого правила” по аналогії з максимами категоричного імператива розуму).

______________________

Завдання “природного права як права екзистенції” полягає в тому, щоб надати взірець існування індивідів та їх взаємовідносин, який відповідає гідності людини і цінностям людського життя.

При цьому традиційне природно-правове положення про людську гідність В.Майхофер трактує як вимогу порядку максимально можливої свободи усіх людей при дотриманні їх безпеки, при задоволенні їх потреб і розвитку їх здібностей.

______________________

В.

1. В цілому у філософсько-правовому вченні В.Майхофера під правом мається на увазі екзистенціальне право.

2. Право екзистенції трактується як конкретно-ситуаційний прояв вимог раціоналістичного природного права.

3. Право народжується тільки в конкретній ситуації (Г.Кон).

4. Саме конкретна ситуація надає закону та іншим джерелам права значимість і саме існування.

5. Тільки врахування специфіки кожної конкретної ситуації може дати адекватне їй правове розв`язання.

====================

Е.Фехнер трактує “ зустріч” людини з правом і пов’язану з цим необхідність вибору та прийняття одного з багатьох можливих рішень як “пограничну ситуацію”.

“Погранична ситуація” актуалізує екзистенцію і сприяє “видобуванню буття із його прихованості (потайливості)”.

Прийняте індивідом у такий ситуації істинне рішення і є живим, природним правом із динамічним змістом, що випливає із людської екзистенції.

Істинне право – це завжди і тільки екзистенціальне право. Водночас, екзистенціальне рішення може опинитися неправильним. Воно пов’язане з ризиком прийняття невірного рішення. Але без такого ризику і взагалі не може бути істинного правового рішення та справжнього права.

- - - - - - - - - - - - - -

В.

1. Праворозуміння екзистенціалізму, що апелює до індивідуальної екзистенції і прив’язано до конкретної ситуації, заперечує ту всезагальність, універсальність і загальну значимість правового начала (правового принципу, правової форми...), без чого взагалі немає права.

2. Екзистенціалістська свобода, тобто свобода поза і без всезагальних вимог права, постає по суті своїй свавіллям, а справедливість, відповідно – опиняється привілею.