Держава і право як діалектична суперечність

Тема 6 діалектична структура ПРАВА

Діалектичні суперечності і право

Держава і право як діалектична суперечність

Основні антиномії права

Діалектика права і процесу. Юридична конфліктологія

Антиномії філософії права

______________________________________

Право антиномічне (суперечливе) по своїй природі

_______________________________________

Термін “діалектика” вперше використаний Сократом

для позначення плідного і взаємозацікавленого досягнення істини,

шляхом тлумачення суперечливих думок

_______________

Творцем першої форми філософської діалектики прийнято вважати Геракліта

Діалектичні суперечності і право

Дуже розповсюджена у юристів установка, що право – абсолютно ви­значене, але правова реальність знаходиться в динаміці, яка випливає із су­перечливостей.

______________________

Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:

1. Вказані протилежності взаємозумовлюють одне одного і не можуть існу­вати одне без одного.

2. Вони взаємовиключають одне одного.

Іншими словами, напрямок їх розвитку протилежний, тобто не можуть іс­нувати одне без одного, але й, водночас, взаємовиключають одне одного.

______________________

Ця суперечливість повинна якось розв`язуватися. Боротьба між ними стиму­лює розвиток. Наприклад, буржуазія – пролетаріат; чоловік – жінка; попит – пропозиція, держава і право...

______________________

Право перенасичене діалектичними суперечностями. Загнати його в два рядка правової норми – означає не відобразити реальну природу права.

Держава і право як діалектична суперечність

Життя держави є її постійним балансуванням між розв’язанням переважно конкретно-історичних завдань і завдань історично-перспективних.

· Розв’язання щоденних поточних проблем (а таким засобом легше утри­матися при владі) – неминуче призводить із часом до загального по­слаблення держави, соціально-економічних криз.

· Глобальні проблеми завжди розв’язуються в умовах і за рахунок про­блем сьогодення, актуальних, вигідність яких очевидна не для всіх (без­посередній колективний егоїзм у подібному протистоянні бере вверх).

______________________

Воля до влади на індивідуальному рівні, як фундаментальна властивість політичної діяльності, на загальносоціальному, державному рівні трансфор­мується у волю держави до могутності.

Воля до могутності – генетична природа всякої держави, яка обов’язково проявляється при першій нагоді.

______________________

☺ Тоталітарна держава є державою, яка максимально можливою для неї мірою реалізувала чи намагається реалізувати свою вольову природу, свою волю до могутност і; ідеальна держава, яка цілком реалізувала свою генети­чно запрограмовану волю до могутності. Тоталітаризм завжди пов’язаний з пригнобленням особистості, обмеженням її природних прав і свобод

(могутність держави → обмеження свободи)

☻ У сьогоднішньому світі вищою цінністю є вже не держава, а сама осо­бистість, її свобода.

(розширення свободи → слабкість держави)

______________________

Єдиний шлях стримування тенденцій тоталізації держави – розширення де­мократичних і правових інститутів (ідея правової держави).

Виникає своєрідний ПАРАДОКС (демократія чи сила; права чи могутність):

☻ Чим більше демократичних і правових інститутів у суспільс­тві, тим менш керованими й ефективними стають процеси соціаль­ного управління й, відповідно, слабшає держава

☺ Чим сильніша держава, тим більше на шляху до своєї могут­ності вона вимушена утискувати демократію і неминуче обмежу­вати права і свободи громадян

______________________

В.Держава і право взаємозумовлюють одне одного, водночас їх тенденції розвитку йдуть у різних напрямках.

☼ Право намагається зв`язати державу і надати більше свободи.

☼ Держава ж намагається підкорити собі право.

3. Основні (зовнішні і внутрішні) антиномії права

1.Антиномія особистості і права

☺ Будучи духовною цінністю (пов’язаною з такими моральними категоріями, як справедливість, рівність), право є необхідною умовою реалізації свободи індивіда в суспільстві, гарантією свободи, шляхом до свободи.

☻ Окремій особі, щоб реалізувати свою свободу, щоб самореалізуватися, необхідно постійно збільшувати і розширювати свій потенціал (творчий, організаційний...). Самореалізація завжди веде до розширення сили і влади особистості, а отже, влади над кимось і за рахунок когось. Тією чи іншою мі­рою ми обмежуємо свободу інших і таке ж саме їхнє право на свободу (римські юристи - “ Повна реалізація права веде до безправ’я ”).

2.Соціально-правова антиномія

☺ Суспільство потребує стабільності й визначеності, щоб упевнено розвиватися далі. Без стабільності неможливий розвиток суспільства.

☻ Право забезпечує стабільність суспільства і водночас стримує його розвиток.

☺ Коли ж суспільство орієнтує право на розвиток, тоді воно перестає ефективно виконувати стабілізаційну функцію.

3.Дискретно-континуальна антиномія права

☺ Право, щоб бути ефективним засобом соціального розв’язання конфлік­тів, у зовнішньому своєму прояві повинно характеризуватися такими рисами, як: строга формальна визначеність, несперечливість, авторитетність, офіцій­ність, експресивна нейтральність, послідовність, завершеність, стабільність... (стабільність → авторитетність → ефективність)

☻ Щоб розв’язати соціальні конфлікти, суперечливі й динамічні за своєю природою, право, навпаки, має бути однозначним, несуперечливим і стабі­льно-статичним. Як наслідок, право – неадекватне природі предмета свого регулювання. Тому відповідні ситуації розв’язуються не в своїй суті, а тільки зовнішньо.

4.Гносеологічна антиномія норми права

☺ Норма – це результат (статика) пізнання і тому постає як уявлення про істину в даний момент.

☻ Норма – це процес (динаміка) пізнання, оскільки, сформульована відносно й на основі причин та обставин минулого. Вона може виявитися хибною щодо причин і обставин майбутнього, а тому має бути пристосована до них. Сьогоднішня істина завтра може стати хибою, як і навпаки

______________________

♂ ПАРАДОКС: ☺ Визнання норми тільки як істинної поступово перетворює її в хибність.

☻ Усвідомлення неповноти норми актуалізує пізнавальні процеси і в такий спосіб забезпечує максимально можливу її істинність, але при цьому неминуче послаблюється її нормативність.

6.Герменевтична антиномія права – “Немає більш вірного шляху не зрозуміти закону, як прочитати його дослівно”

☺ Правові тексти повинні бути чіткими, однозначними і ясними для розуміння їх максимальною більшістю громадян.

☺ Чіткість	☻ Ясність
Прагнемо до чіткості – втрачаємо ясність	Прагнемо до ясності – втрачаємо чіткість
Державні органи і посадові особи	Пересічні громадяни

☻ Реалізація сформульованої вимоги призвела би до переривання встановлених у суспільстві традицій правозастосовчої практики і юридичного мислення, що забезпечують безперервність і стабільність функціонування правової системи.

7.Екзистенціальна антиномія норми

Екзистенціоналізм – це філософія людського існування, нашого повсякденного життя.

Що дає людині норма права?

☺ Людина не може існувати без норми. В нормі концентрується життєвий досвід. Через норму людина сприй­має досвід, який їй полегшує орієнтацію в світі.

Норма – це те, як треба себе вести. Сприймаючи норми зовнішнього світу, роблячи їх своїми, людина зливається з цим світом, живе тепер не тільки в ньому, але й разом із ним. Чим більше сприйнятих норм, тим більша адаптація до світу.

Тут відчувається причетність до світу. Цим людина знімає з себе са­мотність. Якщо ти не один, то більш захищений перед світом.

Через норму людина рятується від самотності, від чужого середовища, в якому вона опинилася фактом свого народження.

☻ А з іншого боку – норма суперечить самій природі людини як творчої істоти – ти не можеш сформуватись як особистість. Людина хо­вається за норму за рахунок втрати самого себе. Наприклад, колектив міцніє, а ти слабкішаєшь. Легше ховатися за норму, ніж вийти за її межі норми, тим самим жити у страху.

______________________

За нормою завжди приховується страждання. Людина інтуїтивно відчуває цю загрозу страждання і в самій нормі.

______________________

Норма починає плутати людину:

☺ Спочатку – норма стає засобом, за допомогою якого людина приєднується до суспільства і починає користуватися його благами. Чим сумлінніше виконуєш норми – тим більше отримаєш.

☻ Виходить навпаки – абсолютне дотримання норм тільки збільшує страждання. Покинути ж норму страшно. Більшість людей починається і закінчується нормою. Залишаються задоволені тим, що дає їм норма. Перестають претендувати на більше.

☺ Але разом з тим, за межею норми відкривається і світ свободи. Треба вирішувати, що дорожче – законне, надійне матеріальне благо чи насолода (страждання) позанормативної свободи? Людина залишаючись у межах норми, зраджує своїй власній творчій природі.

___ ___ ___ ___ ___

☻ На певному етапі норма починає зв’язувати людину, протистояти прояву її особистості. Норма підводить різних під одне правило.

Вона хоча й зближує з іншими людьми, але норма й нівелює людину і цим пригнічує її особистість.

Особистість завжди позанормативна, позамежна – виходить за межі сталого й тим відрізняється від загального рівня. Творчість можлива тільки через свободу. Творчість є породженням нового, не зв’язаного жодними нормами.

Норма ж заперечує цю свободу і тому протистоїть творчості та розвитку особистості.

______________________

В. Норма захищає людину для того, щоб забезпечити її свободу і створити умови для творчої самореалізації.

Водночас право протистоїть намаганням особи вийти за межі норми в процесі створення принципово нового і позанормативного, яке складає саму сутність творчості і самореалізації.