Тема 10. «Продуктивність праці»

Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що хара­ктеризує ефективність використання ресурсів для виробництва про­дукції. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. Праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з: живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції; минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової про­дукції (сировина, матеріали, енергія – повністю; машини, споруди тощо – частково).

Продуктивність праці (ПП) – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одини­цю продукції. Зростання ПП означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або еконо­мію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Розрізняють ПП у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бри­гади й окремого працівника.

ПП вимірюється відношенням обсягу виро­бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма­ємо два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Трудомісткість – це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку).

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) за­лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Фактори – це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов. Природні умови – це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва, природні ресурси, кліма­тичні особливості тощо. Суспільно-економічні умови визначаються характером вироб­ничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвит­ку продуктивних сил, рівнем життя

Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої си­ли і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищен­ня продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні; організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвилку організації та управління суспільного виробництва; соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в су­спільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Резерви підвищення ПП – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Показником продуктивності індивідуальної праці є виробіток (натуральний, трудовий, вартісний). Виробіток у натуральному вигляді (Н_вир) визначається відношенням обсягу продукції (Q_в) до числа робітників (Ч_р) або кількості витраченого робочого часу (Зпр):

або

(1), (2)

Продуктивність праці за показниками виробітку визначається:

(3)

де Н_{вир(факт)} і Н_вир(пл) − фактичний і плановий виробіток продукції.

Виробіток за трудовим методом визначається відношенням суми добутку виготовленого обсягу окремих видів продукції у натуральному виразі (Q_ві) і відповідних затрат праці на одиницю продукції (Т_рі) до числа робітників або працюючих (Ч_р):

(4)

Обсяг виробництва в нормо-годинах визначається за формулою:

(5)

де Q_ві − кількість виготовлених виробів; Т_рі − трудомісткість одиниці деталі.

Продуктивність праці за показниками трудомісткості визначається:

(6)

де Т_р(пл) і Т_{р(факт )} − планова і фактична трудомісткість продукції.

Продуктивність суспільної праці оцінюється за розміром національного доходу, який приходиться на одного робітника, зайнятого у сфері матеріального виробництва. Розрахунок може проводитися в абсолютних, відносних та індексних величинах. Індексна форма розрахунку має вираз:

(7)

де І_пп, ІQ_в, І_чр – індекси змін продуктивності праці, обсягу чисельності і робітників.

Для визначення рівня суспільної продуктивності праці різницю між валовим суспільним продуктом (ВСП) і матеріальними затратами (МЗ) ділять на чисельність робітників (Ч_р):

(8)

Для визначення середньорічного темпу зростання продуктивності праці застосовується наступна формула:

(9)

де І_пп − індекс середньорічного зростання продуктивності праці; І_тзп − індекс загального темпу зростання продуктивності праці; n − кількість років.

У практичних розрахунках індекс зміни продуктивності праці (І_пп) визначається як зворотна величина до індексу трудомісткості (І_тр) і навпаки:

Іпп = 1: Ітр або Ітр = 1: Іпп

(10) або (11)

При розрахунках в процентах (а − продуктивність, в − трудомісткість) використовуються формули:

(12) або (13)

Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок продуктивності праці (ПQ_в) розраховується як добуток продуктивності праці за плановий період на чисельність робітників у звітному періоді (Ч_р):

(14)

Абсолютний приріст виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих (ПQ_ч) визначається як різниця між загальним приростом продукції (ПQ) і приростом обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ПQ_пп) за формулою:

(15)

Доля приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці у загальному прирості визначається як частка від ділення на приріст продукції, отриманий у плановому періоді. Долю приросту продукції розраховують індексною або процентною формою:

	(16)
	(17)

При незмінній чисельності робітників зміни обсягу виробництва і продуктивності праці однакові.

Зробимо декілька практичних зауважень з порядку проведення розрахунків:

1. Масштаб часу повинен бути єдиним. Наприклад, якщо для розрахунків за одиницю виміру прийняли восьмигодинний робочий день, то робочі дні другої тривалості слід призвести шляхом перерахунку до восьмигодинного.

2. З метою виміру продуктивності праці переведення показників обсягу в умовно-натуральні слід проводити з урахуванням питомої нормативної трудомісткості, а не за фізичними властивостями продукції (потужності, хімічному складу, ваги), так як ці властивості безпосередньо не пов’язані з затратами праці. При перерахунку натуральних показників в умовно-натуральні через відносні коефіцієнти нормативної трудомісткості за одиницю рекомендується прийняти виріб (вид роботи) з найменшою трудомісткістю.

3. Для більш точного виміру продуктивності праці при використанні вартісних методів обліку обсягу продукції використовуються індекси постійного, змінного складу і структурного зрушення. Індекс змінного складу визначається шляхом порівняння виробітку звітного періоду (В1) з виробітком у базовому періоді (В0). Даний показник змінюється не тільки в структурі асортименту продукції, але й у матеріаломісткості. Для зменшення цього впливу розраховується індекс постій-ного складу як середньоарифметичний із добутку індексів продуктивності праці на чисельність робітників або на відпрацьований час у звітному періоді. Структурний індекс визначається як відношення індексів змінного та постійного складу.

4. Вимірювання продуктивності праці за товарною (валовою або нормативно-чистою продукцією) дозволяє виявити вплив змін матеріаломісткості і трудомісткості на показник продуктивності праці при оцінці діяльності підприємства. У діючий звітності наводяться показники виробітку, обчислені за товарною і чистою продукцією. На основі цієї інформації розраховується продуктивність праці. Оскільки на показник продуктивності праці, здійснюють вплив зміни матеріаломісткості продукції, а вимірники нормативно-чистої або умовно-чистої продукції не мають цього впливу, то порівняння розрахованої за цими показниками продуктивності праці дає можливість судити про зміни матеріаломісткості продукції. Якщо, наприклад, І_пп(тов)  І_{пп(чист)}, то матеріаломісткість продукції збільшилась, і навпаки. Таким чином, показником, який поєднує індекси продуктивності праці, є індекс матеріаломісткості (І_мм).

(18)

1. Для визначення продуктивності праці застосовують і методи вартісного вимірювання обсягів виробництва продукції і виробітку:

a) за умовно-чистою продукцією (УЧП), до складу якої включають розмір амортизаційних відрахувань:

(19)

де ТП – товарна продукція, грн.; МЗ – матеріальні затрати, грн.; АМ – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

b) за нормативною вартістю обробки (НВО), яка визначається за нормативами затрат заробітної плати виробничих робітників з відрахуванням на соціальне страхування, нормативами цехових і загальногосподарських витрат;

c) для розрахунку продуктивності праці за нормативно-чистою продукцією необхідно визначити норматив чистої продукції. За даними калькуляції розрахунок виконується у такій послідовності: визначається сума прямих затрат; визначається величина виробничої собівартості; визначається величина повної собівартості; визначається повна собівартість за мінусом матеріальних затрат; визначається норматив прибутку; визначається розмір заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, так як ця заробітна плата враховується у нормативі чистої продукції. Для цього спочатку необхідно розрахувати коефіцієнт заробітної плати (К_зп) за формулою:

(20)

де ЗП − заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства за попередній рік розрахунку нормативу; ЗП_р − основна і додаткова заробітна плата основних робітників за попередній рік розрахунку нормативу.

Визначивши коефіцієнт заробітної плати і помноживши його на розмір заробітної плати основної і додаткової за калькуляцією, визначаємо розмір заробітної плати персоналу обслуговування і управління.

- визначаємо норматив чистої продукції (НЧП), як сума нормативного прибутку, заробітної плати основних робітників за калькуляцією, заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, обов'язкових платежів на заробітну плату;

- ціна продажу (Ц_о) для розрахунку товарної продукції визначається як сума нормативного прибутку і повної собівартості продукції;

- продуктивність праці за нормативною чистою продукцією визначається:

	(21)
	(22)

де П_п(нчп), П_п(тпр) − відповідно продуктивність праці за нормативно чистою і товарною продукціями; Q_і − кількість продукції, що виготовляється, шт.; Ч_р − кількість робітників, чол.