2015-10-22
1192
Трудовий внесок кожного працівника оцінюється виходячи з його зіставлення з мірою праці, що встановлюється на підприємстві з урахуванням вимог суспільства до даного виду роботи.
Конкретним вираженням міри праці є норми, що виражають різні сторони трудового процесу. Норма праці – міра праці, з якою зіставляється трудовий внесок працюючого.
Норми праці використовуються для управління виробничими і соціальними процесами. Функції норм обумовлені насамперед тим, що вони є основою планування й організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності. Роль норм праці в сучасному виробництві визначається насамперед тим, що необхідні витрати праці встановлюються на основі вибору найбільш ефективних варіантів технологічного і трудового процесів.
При визначенні трудового внеску важливо установити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність його використання.
|
|
|
У практиці нормування праці робочий час поділяється на підготовчо-заключний, оперативний, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, час перерв (регламентованих і нерегламентованих).
Підготовчо-заключним називається час, що витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов'язані з її закінченням: одержання інструментів, пристосувань, технологічної й облікової документації; ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи; установка пристосувань і інструмента; налагодження устаткування; зняття пристосувань і інструмента після виконання роботи; здача пристосувань, інструмента і документації. Особливістю цього часу є те, що він витрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу роботи, яку виконують за даним завданням. У деяких виробництвах підготовчо-заключний час не виділяється.
Оперативним називається час, який витрачається як безпосередньо на зміну форми, розмірів, властивостей предмета праці, так і на виконання допоміжних дій, необхідних для здійснення цих вимірів. Витрати оперативного часу повторюються з кожною одиницею продукції чи визначеним обсягом робіт. Оперативний час поділяється на основний і допоміжний.
Основний (технологічний) час витрачається на зміну предмета праці (його розмірів, форми, складу, властивостей, стану і положення).
Допоміжний час – це час, протягом якого здійснюється завантаження сировини, заготівель, знімання готової продукції, управління устаткуванням, контроль за ходом технологічного процесу і якістю продукції (наприклад, час установки деталей, час зміни режиму різання на верстаті і т.п.).
|
|
|
Часом обслуговування робочого місця називається час, який витрачається робітником на догляд за устаткуванням і підтримкою робочого місця в нормальному стані. Обслуговування робочого місця підрозділяється на технічне й організаційне. Час технічного обслуговування робочого місця витрачається на догляд за устаткуванням при виконанні даної конкретної роботи. Зокрема, до цієї категорії відноситься час заміни зношеного інструмента, підналагодження устаткування, збирання стружки і т.п. Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем, пов'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни. До цієї категорії відносяться витрати часу на розкладку на початку і збиранні наприкінці робочої зміни інструмента, на чищення і змащення устаткування.
Час регламентованих перерв включає час на відпочинок і особисті потреби, час об'єктивно неминучих перерв по організаційно-технічних причинах. Час на відпочинок і особисті потреби необхідний для підтримки нормальної працездатності і для особистої гігієни. Тривалість перерв залежить від умов праці. Час на відпочинок включає також час проведення виробничої гімнастики. Час регламентованих перерв по організаційно-технічних причинах включає час перерв, об'єктивно обумовлених характером взаємодії робітників і устаткування.
Час нерегламентованих перерв включає простої устаткування і робітників, викликані порушенням установленої технології й організації виробництва. Ці перерви не включаються в норму часу.
Крім норми часу виділяють наступні види трудових норм:
1) норма тривалості операції визначає відрізок часу, що необхідний для виконання одиниці роботи на даному верстаті (агрегаті) чи на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об'єктивно неминучих перерв, що приходяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості виміряється в одиницях часу: хвилинах, годинах.
2) норма трудомісткості операції визначає необхідні витрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи. Норма трудомісткості операції виміряються в людино-хвилинах, людино-годинах.
3) норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником чи бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (годину, зміну). Норми виробітку виміряються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.п.) і виражають необхідний результат діяльності працівників. Норма виробітку визначається по формулі :
Тсм
Нв = ¾¾¾, де
Н вр
Тсм - тривалість робочої зміни - 480 хв.;
Н вр - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, хв.
4) норма обслуговування визначає необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним працівником чи бригадою (ланкою). Норму обслуговування можна визначити по наступній формулі:
Hобсл = Tсм / H вр.обсл, де
Tсм – тривалість змінного часу;
H вр.обсл - норма часу обслуговування;
Для визначення норми обслуговування необхідно попередньо установити одну з різновидів норми часу – норму часу обслуговування одиниці устаткування, одного робочого місця.
Норми обслуговування призначаються для нормування праці наладчиків, ремонтників, контролерів, комірників і ін.
5) норма чисельності визначає чисельність працівників, необхідних для виконання визначеного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного чи декількох агрегатів. Норма чисельності може бути визначена на основі норми часу по формулі:
|
|
|
Н год = Нвр х В: Т, де
Н вр – норма часу на виконання одиниці робіт, послуг;
В – загальний обсяг робіт;
Т – тривалість змінного часу.
По нормах чисельності встановлюється необхідне число працівників: операторів і наладчиків, що обслуговують автоматичні машинні агрегати.
6) Норма керованості( число підлеглих) визначає кількість працівників, що повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівнику.
7) Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання встановлюється в натуральних показниках, у нормативних витратах праці чи чисельності робітників на виконання конкретного обсягу робіт. Нормативною базою для визначення нормованих завдань робочим, які працюють погодинно є:
виробничі норми і розцінки, які затверджені для застосування при відрядній оплаті праці;
типові норми часу обслуговування, норми обслуговування і нормативи чисельності робочих, які працюють погодинно. Нормоване завдання може бути визначене у виді:
кількості продукції, яка повинна бути зроблена;
витрат часу, протягом якого робітником має бути виконаний нарахований по нормах обсяг робіт;
числа машин і устаткування, що підлягають обслуговуванню.
Різниця між нормою виробітку і нормованим завданням полягає в тому, що по нормах виробітку розраховується відрядна розцінка зарплати, а за нормованим завданням тільки норма завантаження виконавців.
У процесі нормування можуть бути розраховані наступні коефіцієнти і показники:
а) коефіцієнт використання робочого дня (Кі) визначається по формулі:
ПЗ + ОП + Об + РП
Кі = ----------------------------, де
Тд
ПЗ- підготовчо-заключний робочий час;
ОП – оперативний робочий час;
Об – час обслуговування;
РП – перерви регламентовані;
Тд – тривалість робочого дня.
б) Коефіцієнт втрат робочого часу, які залежать від робітника (Кпр.) визначається по формулі:
ПР - Прн
Кпр = ------------, де
Тд
ПР – втрати робочого часу;
Прн – перерви нерегламентовані;
|
|
|
Тд – тривалість робочого дня.
В) коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці, за рахунок усунення втрат робочого часу (Кпт) визначається по формулі:
ПР - Прн + Пн
Кпт =-------------------------,
ОП
Визначається розмір можливого збільшення часу раціонального використання устаткування:
а) за рахунок скорочення зупинок устаткування внаслідок збігу часу їхнього обслуговування:
Т сов(ф) – Т сов(н)
K1 = ---------------, де
Т наб
Т сов(ф), Т сов(н) - час зупинок устаткування внаслідок збігу часу їхнього обслуговування відповідно фактичне і нормативне;
б) за рахунок усунення простоїв устаткування, викликаних порушенням нормального плину дня виробничого процесу.
Т ін1
К2 = ----------
Т наб
в) за рахунок усунення простоїв, викликаних порушеннями трудової дисципліни:
Т ін2
Кз = -----
Т наб
