Розгляд та обговорення проектів законодавчих актів

Це неодмінна умова доведення до належної "кондиції" поданих проектів. Таке обговорення починається задовго до того, як проект надходить до Верховної Ради України.

У Верховній Раді проект спочатку розглядається та обговорюється відповідними комітетами, де вирішується питання про готовність проекту, доцільність його прийняття, відповідність існуючій концепції тощо. Ці комітети доопрацьовують проект у разі несхвалення його Верховною Радою у першому читанні.

Комітети готують проект до другого читання. Доопрацьований проект разом з пояснювальними матеріалами знову подається депутатам.

Отже, основний тягар підготовки лягає на комітети (постійні комісії), причому можлива ситуація, коли робота над проектом ведеться кількома комісіями. Комітет і іноді утворює робочу групу з народних депутатів, спеціалістів, учених, які працюють над законопроектом, доводять його до належної якості.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради наступним етапом роботи над проектом є включення його до порядку денного. Затвердження порядку денного - прерогатива безпосередньо Верховної Ради, яка сама вирішує, які питання і в якій послідовності мають бути розглянуті на засіданні.

Обговорення здійснюється відповідно до таких принципів, як: демократизм, гласність, колективність, професіоналізм, оперативність, діловитість тощо.

Законопроект обговорюється в трьох читаннях: концептуально, постатейно, а потім по розділах і в цілому.

При першому читанні законопроекту, під час якого обговорюються концептуальні питання та основні положення проекту, розглядаються альтернативні проекти.

При другому читанні проект доводиться до належної якості, чому передує постатейне обговорення, перевірка на внутрішню логіку і послідовність, узгодженість з іншими актами, відповідність Конституції та іншим законам тощо.

Звичайно, перше читання розпочинається у Верховній Раді з доповіді фактичного ініціатора чи органу, що здійснював підготовку законопроекту. Заслуховуються також співдоповіді, вносяться пропозиції, які належним чином фіксуються і можуть бути враховані при прийнятті законів.

Альтернативні проекти обговорюються одночасно, про що свідчить практика роботи Верховної Ради. Так були розглянуті свого часу проекти законів про об'єднання громадян в Україні, про вибори народних депутатів та ін.

Корисність і ефективність такого обговорення має як позитивні, так і негативні риси, хоч позитивні риси, безперечно, переважають. Це активізує роботу парламенту, сприяє всебічному обговоренню запропонованих актів.

Після завершення обговорення Верховна Рада приймає рішення про схвалення проекту в першому читанні та про доручення відповідним постійним комісіям доопрацювати проект і внести його на розгляд Верховній Раді. Можливе й інше рішення: проект відхиляється і направляється на доопрацювання.

ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ

Це вирішальна стадія законодавчого процесу, результатом якої є перетворення проекту на офіційний документ, що є носієм волі держави, захищається і охороняється нею.

На цій стадії доопрацьований проект виноситься на друге читання Верховної Ради. Комітет, який працював над проектом, інформує депутатів про стан готовності проекту.

Верховна Рада приймає закон більшістю голосів від загальної кількості народних депутатів.

Неодмінною умовою легітимного прийняття законодавчого рішення є наявність кворуму.

Сесія Верховної Ради є правомочною, якщо на засіданнях присутні дві третини від загальної кількості народних депутатів: у разі відмови частини депутатів від участі в роботі сесії Верховної Ради засідання можуть бути правомочними, якщо в них бере участь менше двох третин, але більше половини загальної кількості народних депутатів. Це, безперечно, стоїть на заваді прийняття рішень, які вимагають кваліфікованої більшості (наприклад, про внесення змін і доповнення до Конституції), але для прийняття звичайних законів така ситуація вважається нормальною.

Після постатейного голосування проводиться голосування за прийняття проекту в цілому.

Є різні види голосування: відкрите, закрите, поіменне, рейтингове, що в кінцевому підсумку залежить від характеру та змісту законопроектів. Кожен депутат має голосувати особисто. Будь-яке голосування за когось, за дорученням не допускається і, зрештою, може призвести до дефектності прийнятого рішення.

Прийнятий закон підписує Голова Верховної Ради і передає його на підпис Президентові. Президент України протягом 15 днів підписує закон, беручи до виконання, або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Якщо при повторному розгляді закон буде прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу народних депутатів, Президент України зобов'язаний підписати його та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Після прийняття законів та інших актів Верховної Ради настає завершальна стадія законотворчого процесу - оприлюднення.

Офіційне оприлюднення законів - це оголошення для загального відома і користування повного і точного тексту прийнятого акта шляхом його публікації в офіційних виданнях - Відомостях Верховної Ради України та газеті "Голос України".

У разі негайної потреби такі акти публікуються в інших виданнях, оприлюднюються по телебаченню, радіо або передаються телеграфом, розсилаються відповідним органам, установам, громадським організаціям. Конституція встановлює, що закон вступає в силу після десяти днів з моменту його оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Ці питання визначаються, як правило, у спеціальній постанові Верховної Ради України про порядок введення в дію того чи іншого закону України.

Тема 3.