2015-10-22
1313
Очолює Верховну Раду України Голова Верховної Ради України, який обирається Верховною Радою України зі свого складу та відкликається нею. Порядок обрання Голови Верховної Ради України детально регламентується Регламентом Верховної Ради.
G Так, кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України (в англосаксонських країнах голову парламенту традиційно називають спікером) висуваються на альтернативній основі на засіданні Верховної Ради України депутатами та їхніми групами (фракціями). Кожний депутат має право висунути для обрання свою кандидатуру. Обговорення кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України здійснюється на засіданні Верховної Ради України. При цьому на кожну кандидатуру відводиться дві години сесійного часу, зокрема для доповіді кандидата - 30 хвилин. Вибори Голови Верховної Ради України здійснюються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Про обрання Голови Верховної Ради України Верховна Рада приймає відповідну постанову.
У будь-який час Голова Верховної Ради України може бути відкликаний Верховною Радою на його прохання, а також з огляду на незадовільну його роботу на цій посаді або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Дострокове припинення депутатських повноважень особою, яка обрана Головою Верховної Ради України, одночасно припиняє і його повноваження як Голови Верховної Ради України.
|
|
|
Пропозиції про відкликання Голови Верховної Ради України можуть вноситися:
ü Головою Верховної Ради України за його письмовою заявою
ü Не менш як 1/3 народних депутатів від їхньої фактичної кількості за їхніми підписами.
Постанова Верховної Ради України про відкликання Голови Верховної Ради України приймається:
1) відкритим (але не поіменним) голосуванням, якщо відкликання Голови Верховної Ради України здійснюється з огляду на подання особистої заяви;
2) поданням бюлетенів для таємного голосування, коли питання про відкликання розглядається не за його власною ініціативою.
Голова Верховної Ради України відповідно до ст. 88 Конституції України та Регламенту Верховної Ради України:
1. Веде засідання Верховної Ради України.
2. Організовує підготування питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України.
3. Підписує акти, прийняті Верховною Радою України.
4. Представляє Верховну Раду України в зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав.
5. Організовує роботу апарату Верховної Ради України.
6. Вживає заходів до охорони та захисту честі й гідності Верховної Ради України, її органів і депутатів.
|
|
|
7. Видає розпорядження.про опублікування актів Верховної Ради України, що не потребують підписання Президентом України.
8. Забезпечує внутрішню і зовнішню безпеку Верховної Ради України.
9. Розпоряджається використанням приміщень, споруд, обладнання, а також територій, що перебувають у віданні Верховної Ради України.
10. Затверджує положення про документооборот у Верховній Раді України.
11. Забезпечує розроблення проекту кошторису витрат Верховної Ради України.
12. Розпоряджається коштами, виділеними Верховній Раді України згідно з затвердженим бюджетом і кошторисом витрат Верховної Ради України тощо.
Розпорядження Голови Верховної Ради України можуть бути змінені, доповнені, скасовані рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю голосів депутатів від їхньої фактичної кількості.
Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України обираються на строк повноважень Верховної Ради України із загалу народних депутатів України, кандидатури яких представляє Верховній Раді України Голова Верховної Ради України. Вибори проводяться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України за дорученням Голови Верховної Ради України виконують окремі його функції, беруть участь у розробленні проекту кошторису витрат Верховної Ради України, звіту про витрати з кошторису Верховної Ради України, контролюють виконання головами відповідних комітетів Верховної Ради України їхніх посадових обов'язків, не рідше одного разу на рік подають звіт Верховній Раді України про свою діяльність і організацію діяльності Верховної Ради України та її органів з питань, віднесених до їхнього відання.
Регламент Верховної Ради України передбачає, що перший заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також із питань підготування і розгляду у Верховній Раді України законопроекту про Державний бюджет України та звіту про його виконання. Заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами судової влади, а також із питань здійснення Верховною Радою України та її органами законопроектної діяльності, законодавчої процедури і контрольних повноважень (за винятком питань, віднесених до відома першого заступника Голови Верховної Ради України). Заступники Голови Верховної Ради України видають розпорядження, які можуть бути змінені, доповнені, скасовані Головою Верховної Ради України, а також рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю голосів депутатів від їхньої фактичної кількості.
Верховна Рада України четвертого скликання обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України здійснила згідно зі спеціальною процедурою, що передбачала одночасне («пакетне») голосування за кандидатури на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України (постанова Верховної Ради України «Про процедуру розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України четвертого скликання» від 15 травня 2002 p.).
Органами Верховної Ради України є:
1. Комітети Верховної Ради.
! Комітети - постійно діючі органи, які створюються на строк повноважень Верховної Ради України на основі пропорційного представництва депутатських груп та фракцій.
Згідно зі ст. 89 Конституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Функції парламентських комітетів визначено в Законі України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. (ст. 5) їхні функції:
|
|
|
Тимчасові спеціальні комісії створюються Верховною Радою для підготування і попереднього розгляду відповідних питань, наприклад, для доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції.
Тимчасова спеціальна комісія згідно з Регламентом Верховної Ради обирається із загалу народних депутатів України, які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії повинен забезпечувати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи або фракції. Голова комітету Верховної Ради не може бути обраний головою тимчасової спеціальної комісії.
Тимчасові слідчі комісії створюються Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради. Висновки і пропозиції таких спеціальних слідчих комісій згідно з Конституцією України (ч. 5 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.
Верховна Рада України четвертого скликання 15 травня 2002 р. утворила 24 комітети:
ü з питань аграрної політики та земельних відносин;
ü з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
ü з питань будівництва, транспорту і зв'язку;
ü з питань бюджету;
ü з питань державного будівництва та місцевого самоврядування;
ü з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
ü з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій;
ü з питань європейської інтеграції;
ü з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;
ü з питань культури і духовності;
ü з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму;
ü з питань науки і освіти;
|
|
|
ü з питань національної безпеки і оборони;
ü з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства;
ü з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
ü з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;
ü з питань правової політики;
ü з питань промислової політики і підприємництва;
ü з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України;
ü з питань свободи слова та інформації;
ü з питань соціальної політики та праці;
ü з питань фінансів і банківської діяльності;
ü у закордонних справах;
ü у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
Крім того, утворено спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.
Групи (фракції) народних депутатів. Важливим елементом організації Верховної Ради України є депутатські групи, які формуються як на партійній, так і на позапартійній основі.
! Депутатські групи, сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями.
До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Депутатські групи, сформовані на позапартійній основі, об'єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.
У формуванні депутатських груп (фракцій) мають бути дотримані певні умови, а саме:
- Чисельність групи або фракції не може бути меншою від 14 народних депутатів.
- Депутатські групи не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів.
- Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції).
- Повна та скорочена назва депутатської фракції повинна збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли депутатська фракція об'єднує депутатів з кількох партій, її назва повинна містити назви цих партій.
Що стосується депутатських фракцій, то вони згідно з постановою Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 13 травня 1998 р. утворюються
Зареєстровані депутатські групи (фракції) користуються правами:
- на пропорційне (виходячи з кількості їхніх членів) представництво в усіх органах Верховної Ради України та офіційних парламентських делегаціях;
- на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради України;
- депутатська група (фракція), з ініціативи якої розглядається питання, має право на виступ свого представника після припинення обговорення на засіданнях Верховної Ради та її органів.
Голова Верховної Ради України забезпечує зареєстровані депутатські групи (фракції) приміщенням, необхідним обладнанням тощо, а також закріплює за ними адміністративно-технічний персонал, який користується їхньою довірою, для подання допомоги у здійсненні депутатськими групами (фракціями) передбачених законами і Регламентом Верховної Ради України повноважень.
Сесія Верховної Ради України; порядок ведення пленарних засідань Верховної Ради України; обговорення питань порядку денного на засіданні Верховної Ради України; порядок прийняття рішень Верховної Ради України.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Законом про регламент Верховної Ради України1.
Згідно з ч. 1 статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно.
Сесія Верховної Ради України - термін, протягом якого Верховна Рада проводить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією України. В перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради.
Сесії Верховної Ради поділяються на чергові та позачергові.
Окремо Конституція України та Регламент Верховної Ради України регулюють процедуру першої сесії новообраної Верховної Ради.
Перше після виборів пленарне засідання Верховної Ради.
Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання Верховної Ради України, організовує роботу Верховної Ради України і підписує прийняті нею акти до обрання Голови Верховної Ради України та його заступників. Далі засідання Верховної Ради України веде Голова Верховної Ради України або його заступники.
Ñ У сесійний період щотижнева робота Верховної Ради України та її комітетів починається у вівторок о 10-й годині та закінчується у п'ятницю о 14-й годині.
Понеділок кожного тижня відводиться для самостійної роботи депутатів, пов'язаної зі здійсненням депутатських повноважень, для їхньої роботи в депутатських фракціях або у виборчих округах.
Згідно з Регламентом Верховна Рада України не може приймати рішення щодо використання робочого часу депутатів у понеділок для інших цілей, окрім випадків, коли депутати залучаються до роботи під час надзвичайного чи воєнного стану або для виконання доручень за рішеннями Верховної Ради України.
Ñ Робочий день Верховної Ради України та її комітетів починається о 10-й годині і триває до 18-ї години з перервою з 12-ї години до 12-ї години 30 хвилин і з обідньою перервою з 14-ї до 16-ї години.
Верховна Рада України, якщо вона не приймає іншого рішення, проводить протягом дня два засідання:
ранкове - з 10-ї до 14-ї години
вечірнє - з 16-ї до 18-ї години.
Засідання Верховної Ради України або її робочого органу може бути продовжено головуючим на засіданні понад визначений робочий час не більше ніж на 15 хвилин. Інші одноразові зміни часу роботи можуть здійснюватися, якщо за це без обговорення проголосувала більшість депутатів від їхньої фактичної кількості. За звичайних обставин рішення про продовження пленарного засідання після 18-ї години ухвалюється Верховною Радою України не пізніше, як на ранковому засіданні того ж дня.
Порядок денний чергової сесії Верховної Ради України має два розділи:
перший - питання, які повністю підготовлені для внесення до розкладу пленарних засідань Верховної Ради України;
другий - питання, підготування і доопрацювання яких Верховна Рада України доручає здійснити комітетам Верховної Ради України та відповідним органам.
Пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться особами та органами, які згідно з Конституцією України мають право законодавчої ініціативи, не пізніш як за місяць до відкриття чергової сесії. Пропозиції до порядку денного сесії, внесені пізніше, як за місяць до відкриття чергової сесії або під час чергової сесії, виносяться на розгляд Верховної Ради України для включення до порядку денного сесії після їх попереднього розгляду.
Розклад засідань Верховної Ради України повинен містити інформацію про день і час проведення пленарних засідань не менш як на двотижневий термін. Він приймається Верховною Радою України без обговорення за пропозицією Голови Верховної Ради України. Верховна Рада України наприкінці кожного тижня її пленарних засідань уточнює розклад засідань на наступний, не менш як двотижневий, термін.
До порядку денного пленарного засідання вносяться питання з першого розділу порядку денного сесії Верховної Ради України. До порядку денного засідань Верховної Ради України щотижня під час її пленарної роботи включається не менше двох годин для проведення обговорення питань, які можуть бути не пов'язані з питаннями порядку денного сесії (різне).
Щоденно на початку першого пленарного засідання (без включення цього питання до порядку денного засідання) відводиться до ЗО хвилин, для стислих (до 3 хвилин) виступів депутатів з внесенням пропозицій (крім тих, що вносяться у спеціально встановленому порядку), оголошенням запитів, заяв, повідомлень. При цьому обговорення не відкривається.
Порядок ведення пленарних засідань.
Пленарні засідання Верховної Ради України проводяться згідно з розкладом засідань. їх відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради України або його заступники, а на першій сесії новообраної Верховної Ради України - найстарший за віком народний депутат, а після обрання президії сесії - члени президії. Якщо ці особи з будь-яких причин не здійснюють цього, то ці функції виконує обраний депутатами ad hoc головуючий на засіданні.
Головуючий на засіданні Верховної Ради України згідно з Регламентом здійснює такі функції:
1. відкриває, закриває та неупереджено веде засідання, оголошує перерви в засіданнях Верховної Ради України;
2. виносить на обговорення проекти законів, постанов, інших актів Верховної Ради України, оголошує їх повну назву, редакцію та ініціаторів внесення; інформує про матеріали, що надійшли на адресу Верховної Ради України;
3. організовує розгляд питань;
4. повідомляє списки осіб, які записалися для виступу;
5. надає слово для доповіді (співдоповіді), виступу, оголошує наступного промовця;
6. створює рівні можливості депутатам для участі в обговоренні питань;
7. ставить питання на голосування, оголошує його результати;
8. забезпечує дотримання цього Регламенту всіма присутніми на засіданні;
9. робить офіційні повідомлення, а також ті, які вважає за необхідне оголосити;
10. вживає заходів до підтримання порядку на засіданні;
11. має право виправляти фактичні помилки, допущені у виступах на пленарному засіданні;
12. здійснює інші повноваження, що випливають із Регламенту.
Під час засідання Верховної Ради України головуючий зобов'язаний утриматися від коментарів і оцінок щодо промовців та їхніх виступів.
Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання може бути проведено за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України (ч. 1 ст. 84 Конституції України).
На початку кожного засідання Верховної Ради України головуючий проводить за допомогою електронних засобів поіменну реєстрацію народних депутатів України, присутніх на засіданні, повідомляє Верховну Раду України про кількість депутатів, про яких відомо, що вони відсутні з поважних причин.
На початку першого засідання кожного робочого дня головую- чий оголошує порядок денний на весь день роботи. Питання розглядаються в тій послідовності, в якій їх включено до порядку денного засідання.
Обговорення питань порядку денного на засіданні Верховної Ради України включає:
1) доповідь, запитання доповідачеві та відповіді на них;
2) співдоповіді (в разі необхідності), запитання співдоповідачам і відповіді на них;
3) виступи депутатів з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона є додатком до висновків чи пропозицій комітетів, з приводу яких виступали доповідач і співдоповідачі, за умови, що окрему думку не було поширено серед депутатів разом з висновком відповідного комітету;
4) виступ ініціатора внесення пропозиції;
5) внесення, обговорення і прийняття рішення щодо преюдиціальних і відкладальних питань та питань про неприйнятність, якщо такі є;
6) виступи по одному представнику від комітетів Верховної Ради України або тимчасових спеціальних комісій, якщо їхні висновки щодо обговорюваного питання чи пропозиції не було розповсюджено серед депутатів згідно з поданням комітету чи комісії;
7) виступи представників від кожної зареєстрованої депутатської групи і фракції;
8) виступи депутатів;
9) внесення депутатами пропозицій, які не були виголошені під час обговорення (крім тих, що вносяться у спеціально встановленому порядку);
10) підсумкове слово співдоповідачів і доповідача;
11) уточнення і оголошення головуючим на засіданні пропозицій, які надійшли щодо обговорюваного питання і ставитимуться на голосування;
12) виступ із мотивів голосування депутата - ініціатора внесення пропозиції, що розглядається, якщо він не використав права на виступ перед оголошенням припинення обговорення, або депутата від депутатської групи (фракції) - ініціатора внесення обговорюваного питання;
13) виступи з мотивів голосування по одному представнику від кожної зареєстрованої депутатської групи (фракції);
14) виступи з мотивів голосування по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи (фракції), якщо вони мають протилежні погляди щодо виголошеної на засіданні Верховної Ради думки депутатської групи (фракції);
15) виступи депутатів із мотивів голосування. Головуючий на засіданні надає слово за заявами про надання слова згідно з цим переліком. Якщо список бажаючих виступити вичерпано, або якщо ніхто не подав заяву про надання слова, а також у разі закінчення визначеного для обговорення часу чи прийняття рішення про скорочення обговорення головуючий на засіданні оголошує про припинення обговорення
З процедурних і деяких інших, прямо зазначених у Регламенті, питань проводиться скорочене обговорення, а саме:
1) виступи ініціаторів із внесенням та обґрунтуванням пропозицій;
2) виступ голови або представника від головного комітету, якщо приймається рішення щодо питання, яке готувалося цим комітетом;
3) виступи двох депутатів на підтримку кожної пропозиції та двох депутатів не на її підтримку;
4) уточнення та оголошення головуючим на засіданні пропозицій, які надійшли і ставитимуться на голосування;
5) виступи з мотивів голосування по одному представнику від кожної зареєстрованої депутатської групи (фракції).
Під час засідання Верховної Ради України депутати не повинні заважати промовцям і слухачам діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу.
У Регламенті Верховної Ради України значна увага приділяється питанням дисципліни та етики пленарних засідань.
Так, якщо депутат своєю поведінкою заважає проведенню засідання Верховної Ради, головуючий на засіданні попереджає його персонально і закликає до порядку. Після повторного попередження протягом дня головуючий за згодою більшості депутатів від їхньої фактичної кількості, визначеною без обговорення голосуванням, може запропонувати депутатові залишити зал до кінця засідання. Якщо депутат відмовляється залишити зал, головуючий на засіданні припиняє засідання до виконання депутатом його вимоги. У таких випадках за висновком комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, Верховна Рада без обго- ворення може прийняти рішення про позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п'яти засідань). Це рішення доводиться до відома виборців через газету «Голос України».
У разі брутального порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий на засіданні може оголосити перерву або закрити засідання.
Якщо під час засідання Верховної Ради України в будинку Верховної Ради України депутат учинить дії, що містять ознаки злочину, обговорення припиняється. Головуючий на засіданні повідомляє Верховну Раду України про факт, що відбувся, закриває засідання і негайно звертається до Генерального прокурора України з пропозицією вжити відповідних заходів. У разі, коли зазначені дії вчинено до відкриття пленарного засідання, під час його перерви чи після закриття, головуючий на засіданні повідомляє Верховну Раду України про них після перерви або під час відкриття найближчого засідання.
Порядок прийняття рішень Верховної Ради України.
Обговорення питання порядку денного завершується прийняттям відповідного рішення. Згідно з ч. 2 ст. 84 Конституції України рішення Верховної Ради України з будь-якого питання приймаються виключно на її пленарних засіданнях голосуванням і після його обговорення.
Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідань Верховної Ради України або у відведеному для таємного голосування місці біля залу для засідань.
Регламент передбачає такі види голосування у Верховній Раді:
1. Сигнальне - застосовується не для прийняття рішення, а оголошується головуючим для того, щоб з'ясувати кількість депутатів, які не підтримують або заперечують проти тієї чи іншої пропозиції. Сигнальне голосування проводиться без обговорення і здійснюється підняттям руки; при цьому підрахунок голосів не проводиться і про прийняття якогось рішення не оголошується. Головуючий на засіданні, Голова Верховної Ради України і його заступники в сигнальному голосуванні участі не беруть.
2. Відкрите нефіксоване.
Без обговорення, згідно з Регламентом, можуть прийматися рішення з процедурних та організаційних питань роботи Верховної Ради, спрямовані на одноразове (ad hoc) відхилення від закріплених у Регламенті положень.
3. Відкрите фіксоване (поіменне).
Відкрите нефіксоване та відкрите фіксоване голосування здійснюється за допомогою електронної системи підрахунку голосів, яка працює в одному з двох її режимів:
а) без можливості фіксації персональних результатів голосування кожного депутата;
б) з можливістю фіксації (зокрема роздрукуванням) персональних результатів голосування кожного депутата.
Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-кого з депутатів, підтриманою не менш як 1/3 депутатів, які взяли участь у голосуванні.
Дані про результати поіменного голосування роздруковують-ся відразу після голосування і надаються Апаратом Верховної Ради уповноваженим представникам депутатських груп (фракцій) за їхнім зверненням, а також для ознайомлення депутатам за їхнім зверненням.
4. Таємне подання бюлетенів - застосовується Верховною Радою України для персональних обрань, призначень, затверджень на посади чи до складу колегіальних органів, або відкликань чи усунень із посади.
Ñ Закон України, постанова Верховної Ради України та інше рішення (крім процедурного або зазначеного в законі окремо) вважаються прийнятими, якщо після їх обговорення на пленарному засіданні за них проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 91 Конституції України).
Законопроект про внесення змін до Конституції України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Рішення з процедурних питань приймаються більшістю голосів депутатів, які взяли участь у голосуванні (тобто подали голоси «за», «проти» або «утримався»).
8. Законодавчий процес та його стадії
Поняття і стадії законодавчого процесу; законодавча ініціатива; попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України; обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням; підписання та оприлюднення закону.
Ñ Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій.
Звичайно виділяють основні стадії законодавчого процесу:
| 1 стадія | підготування законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива |
| 2 стадія | попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України |
| 3 стадія | обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково) |
| 4 стадія | підписання (санкціонування) та оприлюднення закону |
| 5 стадія | Крім основних, може виникнути потреба в додатковій стадії - обговорення вмотивованих пропозицій Президента України в разі повернення ним прийнятого закону до Верховної Ради України (повторний розгляд). |
Підготування законопроекту та внесення його до Верховної Ради України.
| Згідно з Регламентом Верховної Ради України розроблення проектів законів здійснюється: |
| ü за правом, визначеним законом |
| ü за дорученням Верховної Ради України |
| ü на замовлення на договірній основі |
| ü в ініціативному порядку |
| ü Верховна Рада України може доручити розроблення проекту закону (його структурної частини) комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради України, а також Кабінету Міністрів України |
Розроблення законопроекту про державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України, передбаченим Конституцією України (п. 6 ст. 116), і здійснюється ним за правом.
В ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.
Ñ Законодавча ініціатива - офіційне внесення до Верховної Ради України уповноваженим суб'єктом законопроекту або законодавчої пропозиції.
Законопроект та законодавча пропозиція- дві основні форми реалізації права законодавчої ініціативи. При цьому під законопроектом розуміється текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією - ідея або концепція майбутнього закону. Регламент Верховної Ради передбачає можливість застосування ще й такої форми, як поправка.
Ñ Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює чи виключає частину основної пропозиції.
Законопроекти та законодавчі пропозиції, які вносяться на ім'я Верховної Ради України, реєструються в Апараті Верховної Ради.
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України мають особи та органи, визначені ст. 93 Конституції України. До них належать:
ü Президент України;
ü народні депутати України;
ü Кабінет Міністрів України;
ü Національний банк України.
Цей перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним. Це означає, що будь-яка інша особа чи орган можуть в ініціативному порядку розробляти законопроекти або законодавчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради України лише визначеними Конституцією України суб'єктами права законодавчої ініціативи.
Наявність у суб'єкта права законодавчої ініціативи означає, що Верховна Рада України зобов'язана розглянути внесений ним законопроект або законодавчу пропозицію.
Конституція України суттєво обмежує коло суб'єктів права законодавчої ініціативи в разі перегляду Конституції України та внесенні до неї змін і доповнень. Так, законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України. Законодавча пропозиція чи законопроект після поширення їх серед депутатів для попереднього розгляду і підготування висновку про доцільність їх прийняття і включення до порядку денного сесії, а також про порядок подальшої роботи над ними передаються відповідним комітетам Верховної Ради України з визначенням терміну виконання і одночасно передаються комітету, до компетенції якого входять питання конституційності актів. При цьому для підготування висновку визначається головний комітет, якому інші комітети у визначений термін подають свої висновки про наслідки розгляду ними законодавчої пропозиції чи законопроекту.
Головний комітет вивчає законопроект на його прийнятність.
Питання про неприйнятність законопроектів може виникнути на таких підставах:
1 ) їх невідповідності ратифікованим міжнародним договорам і угодам;
2) їх невідповідності Конституції або чинним законам України, іншим актам Верховної Ради України;
3) коли їх прийняття не входить до компетенції Верховної Ради України;
4) коли вони виходять за межі законодавчого регулювання взагалі або за власні зокрема;
5) коли наслідком їх прийняття буде неузгоджене з Кабінетом Міністрів України скорочення надходжень або виникнення чи збільшення видатків із державного або місцевих бюджетів.
Під час попереднього обговорення законопроекту в комітетах Верховної Ради України може бути поставлене преюдиціальне (рішення суду в справі, що стає з моменту вступу його в силу обов'язковим для всіх інших судів) або відкладальне питання стосовно законопроекту в цілому чи його структурної частини, з пропозицією не розглядати його взагалі або відкласти його розгляд чи прийняття остаточного рішення щодо нього до настання певних обставин чи здійснення певних дій.
Законодавча пропозиція чи законопроект після попереднього розгляду у відповідних комітетах з їхніми висновками передаються на розгляд Верховної Ради України для постановлення рішення щодо внесення їх до порядку денного сесії.
Обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України здійснюється впродовж трьох читань:
Друге читання полягає в постатейному обговоренні законопроекту і внесених депутатами пропозицій, поправок. До другого читання законопроект подається у вигляді таблиці, яка містить:
| законопроект, прийнятий в першому читанні за основу | |
| всі внесені і не відкликані в установленому порядку пропозиції, поправки | |
| висновки головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок, поправок до поправок | |
| законопроект у редакції, запропонованій головним комітетом для другого читання |
Під час другого читання законопроекту Верховна Рада України здійснює постатейне голосування. На голосування ставиться окремо кожна стаття законопроекту.
Друге читання завершується прийняттям Верховною Радою України рішення про:
1. відхилення законопроекту;
2. повернення законопроекту на доопрацювання з подальшим поданням його на повторне друге читання;
3. опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читанні, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;
4. повернення законопроекту на доопрацювання з подальшим поданням його на третє читання (за умови, що обсяг визначених Верховною Радою України для доопрацювання і розгляду на третьому читанні статей є незначним, що вони не мають преюдиціального, першопрохідного чи визначального характеру стосовно інших статей законопроекту і щодо них теж нема питання про неприйнятність або преюдиціального чи відкладального питання);
5. прийняття законопроекту в другому читанні, підготування його і подання на третє читання (одночасно Верховна Рада України визначає комітети Верховної Ради України та інші органи для розроблення, попереднього розгляду і подання проекту плану організаційних, кадрових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних заходів для введення закону в дію в разі його прийняття).
Третє читання проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами. Під час третього читання також розглядаються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради України виносився на третє читання.
На третє читання законопроект подається головним комітетом у вигляді кінцевої його редакції. Внесені на третє читання пропозиції та поправки, відхилені за рішенням відповідного головного комітету, подаються ним у вигляді додатку до законопроекту.
Одночасно з законопроектом визначений для цього головний комітет подає на третє читання план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається, в дію.
Третє читання законопроекту завершується прийняттям Верховною Радою України рішення про:
1) відхилення законопроекту;
2) повернення законопроекту на доопрацювання (зокрема з винесенням на народне обговорення) з подальшим їх поданням на повторне третє читання;
3) відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень згідно зі схваленням відкладального питання або з огляду на це схвалення;
4) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум (якщо законопроект стосується питання про зміну території України);
5) прийняття закону в цілому.
Підписання та оприлюднення закону.
Текст прийнятого Верховною Радою закону оформляється Апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний строк підписується Головою Верховної Ради України, після чого закон невідкладно направляється Президентові України.
Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Отож, Конституцією України (ст. 94) передбачено можливість відкладального вето, тобто права Президента України відмовити в затвердженні прийнятого Верховною Радою України закону.
Повторний розгляд закону, повернутого Президентом України до Верховної Ради України, є невідкладним.
У разі, якщо Президент України протягом установленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Вето Президента може бути подолане кваліфікованою більшістю Верховної Ради України. Так, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України (тобто прийнятий у попередній редакції) не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
Офіційне оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, що їх приймає Верховна Рада України, здійснюється в порядку, визначеному Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. Згідно з цим Указом закони України, інші акти Верховної Ради України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття в установленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. При цьому офіційними друкованими виданнями цим Указом визначені:
«Офіційний вісник України»;
«Відомості Верховної Ради України»;
газета «Президентський вісник»;
газета «Урядовий кур'єр».
Якщо закон опубліковано в газеті «Президентський вісник» або газеті «Урядовий кур'єр» до його опублікування в «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради України», він набирає чинності після опублікування в тій із зазначених газет, де його було опубліковано раніше в порядку, встановленому Конституцією України чи відповідним законом.
В окремих випадках акти Верховної Ради України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України в друкованих органах, непередбачених у цьому Указі, є неофіційним і має інформаційний характер.
Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав та обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях.
Ñ Частина 5 ст. 94 Конституції України передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Акти Верховної Ради України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються надсиланням відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.
Неопубліковані акти Верховної Ради України набирають чинності від моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо Верховною Радою України не встановлено інший строк набрання ними чинності.
Тема 12
