Виконати практичні завдання

1. Перекласти слова та словосполучення українською мовою.

Недостающие сведения, незамедлительный ответ, назревший вопрос, дело, не терпящее отлагательств, принять меры по поиску, частная собственность, подвести итоги, вновь образованный, в общих чертах, в черте города, наносить удар, найти общий язык, находится при власти, одолевать противника, овладевать иностранным языком, объявлять об отставке, один на один, одобрять действия, оказывать влияние, окольный путь, окружающая действительность, осенила идея, отстаивать свое мнение.

2. Від поданих дієслів утворити форми дієприкметників.

Працювати, прогнозувати, мобілізувати, посивіти, написати, кинути, звільнити, споживати, виконувати, роззброїти, допомагати, згоріти.

3. Записати слова разом, окремо або через дефіс.

Від/тепер, за/багато, в/літку, на/приклад, у/перед, без/відома, в/нічию, що/вечора, що/хвилини, по/суті, по/іншому, день/у/день, по/четверо, будь/де, як/най/більше, де/коли, так/то, по/українськи, в/основному, віч/на/віч, пліч/о/пліч, тет/а/тет, з/року/в/рік. з/діда/прадіда, немов/би/то, мимо/волі, напередо/дні, у/вись, як/треба, у/результаті, до/віку, с/початку, по/своєму, на/добра/ніч, на/відмінно, до/вподоби, за/рахунок, на/розхват, до/дому, у/вечері, по/руч., по/сусідству, врешті/решт, з/року/в/рік, слово/в/слово, поза/очі, з/роду/віку.

4. Перекласти текст українською мовою:

Текст № 12

ТЕМА №13

Морфологічні засоби професійного мовлення.

Службові частини мови. Синтаксичні особливості професійного мовлення

Мета: поглибити знання про прийменник, сполучник, частку, правила їх правопису; визначити особливості функціонування службових частин мови у документах; визначити особливості вживання складних синтаксичних конструкцій у документах; засвоїти правила узгодження та керування.

1. Особливості використання прийменників у професійному мовленні. Чергування прийменниікв у–в, з–із–зі.

2. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники.

3. Вживання сполучників у документах. Сполучники та сполучні слова. Чергування сполучників і–й–та.

4. Правопис прийменників, сполучників, часток.

5. Будова і характер речень у ділових паперах.

6. Узгодження підмета з присудком у ділових паперах. Особливості узгодження географічних та інших назв з означуваним словом у ділових паперах.

7. Трудова угода. Контракт.

Тематика рефератів: «Історія вживання прийменників в, на у словосполученнях», «Труднощі перекладу російських дієприкметникових конструкцій на українську мову».

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 25, 29, 30, 31, 32.

Методичні поради

Висвітлюючи перше питання, необхідно зазначити, що прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами у реченні. Аналізуючи це питання, особливу увагу слід звернути на використання прийменників для, на, у, з, за, до, завдяки, всупереч, через, проти, згідно з у документах; наголосити на безприйменникових конструкціях; особливу увагу звернути на стилістичне вживання прийменників у та в (у зв’язку, в акті), з – із – зі – зо (згідно з інструкцією,лист із прокуратури).

Розкриваючи друге питання, потрібно зазначити, що для українського ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменників. Найчастіше трапляються помилки в перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по, який може перекладатись низкою прийменникових або безприйменникових конструкцій: по – за (по приказу – за наказом), по – з (по случаю – з нагоди), по – на (по заказу – на замовлення), по – у(в) (по выходным – у вихідні), по – для (значення мети) (комиссия по расследованию – комісія для розслідування), по – після (значення часу) (по прибытии – після прибуття), по – із (по вине – із вини), по – через (по болезни – через хворобу), по – щодо (инструкция по использованию – інструкція щодо (з) використання), по – від (действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин), по – під (задание не по силам – завдання не під силу), по – безприйменникова конструкція (послать по почте – надіслати поштою, по – по (по 5 литров – по 5 літрів).

Аналізуючи третє питання, необхідно зазначити, що сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їхнього функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних, наприклад: і, або, якщо, проте та ін. Переважно в офіційно-діловому мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, одначе, отож, буцімто та ін.

Для уникнення повторів та для урізноманітнення мовлення вживаються синонімічні сполучники, наприклад: але, та, проте, однак; бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що, поки, доки та ін. Як засіб створення милозвучності використовується чергування сполучників і – й – та (фінанси та кредит, службові й особисті документи, студенти і викладачі).

Сполучники проте, зате, притому, тож, теж, щоб, якби, які пишуться разом, їх слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прикметником або часткою.

У четвертому питанні потрібно розглянути правопис службових частин мови. Прийменники, сполучники, частки пишуться разом (внаслідок, зате, чимало), окремо (у разі, отже ж, тільки що), через дефіс (з-поміж, тільки-но, все-таки).

При висвітленні п’ятого питання, необхідно визначити, які типи речень за метою висловлювання переважають у документах; з’ясувати, у чому полягає прямий та непрямий порядок слів у реченнях; які вимоги ставляться до вживання вставних слів, речень, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів у документах; які правила слід пам’ятати щодо використання однорідних членів речення.

Розкриваючи шосте питання, потрібно зазначити, що узгодження – вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово має однакові із головним словом граматичні ознаки. Наприклад: суворих заходів – іменник (головне слово) і прикметник (залежне слово) мають однакову форму, а саме – родовий відмінок множини. Форма залежного слова пристосовується до форми головного слова, узгоджується з нею: матеріальна відповідальність, офіційний документ. Необхідно показати обставини, за яких присудок у документах вживається в однині, а за яких – у множині.

Слід зазначити, що прикладка – різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Вона одночасно характеризує й дає іншу, паралельну назву означуваному слову: До кімнати зайшла дівчина- студентка; Я передплачую газету- рекламу.

В офіційних документах для уникнення можливих неточностей і непорозумінь прикладка не завжди узгоджується з родовою назвою у формі непрямого відмінка. Назви населених пунктів, станцій, портів, міст, річок, сіл, селищ, висілків, аулів, застав, гір, островів, пустель, вулканів, озер, планет, комет, астероїдів тощо в діловій і науковій мові не узгоджуються з означуваним словом: Народився в місті Бердянськ; Відпочивати на озері Сиваш. Це дає змогу уникнути можливої плутанини при визначенні форми називного відмінка.

Готуючись до сьомого питання, слід пам’ятати, що трудова угода – документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником; контракт – це документ, що засвідчує взаємну відповідальність роботодавця і працівника, визначену певним терміном дії, із чітким висвітленням загальних умов і підстав для укладання, прав і обов’язків сторін, відповідальності, порядку вирішення спорів.