2015-10-22
1117
Тема 6. Мотивація у сфері адміністративного менеджменту
1. Мотивація як функція адміністративного управління.
2. Основні поняття і теорії мотивації:
а) змістовні теорії мотивації;
б) процесні теорії мотивації.
3. Концепція партисипативного управління.
4. Найвизначніший у світі принцип менеджменту.
Мотивація як функція адміністративного управління
Привести у дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо лише шляхом певного впливу на неї управляючого органу або особи. Необхідні певні інструменти впливу на елементи системи, щоб вона почала своє функціонування. Одним із таких інструментів є мотивація. Для того, щоб ефективно рухатися до мети, керівник має не тільки спланувати і організувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.
Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.
Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує:
|
|
|
1) усвідомлення того, що спонукає працівника до праці;
2) розуміння того, як спрямувати ці спонукання в русло досягнення цілей організації.
Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.
Потреби поділяють на:
- потреби першого роду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);
- потреби другого роду (вторинні), які носять соціально - психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).
Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком її соціальної життєдіяльності.
Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи поведінку людей.
Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї прагнення здійснити конкретні дії, спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже, спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії людини розглядаються як засіб задоволення потреби.
Коли людина досягає поставленої мети, її потреба може бути:
- задоволена;
- частково задоволена;
- незадоволена.
Ступінь задоволення потреби впливає на спонукання (чи мотиви) поведінки людини в майбутньому.
Спрощена модель процесу мотивації наведена на рис. 6.1.
|
|
|
Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації у організації зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.
Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження. В теорії управління під винагородженням розуміється широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типи винагородження:
1) внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність, значущість тощо;
2) зовнішнє – його працівник отримує від організації (зарплата, просування службою, пільги, привілеї тощо).
Рис. 6.1. Спрощена модель процесу мотивації
Історичний аспект мотивації. В історії розвитку теорії мотивації існували наступні етапи:
1) етап простої мотивації (традиційний підхід). Сутність цього підходу зводилась до використання "батога і пряника": дії, які вважаються корисними - винагороджуються, а шкідливі (небажані) - караються. Прикладом мотивації такого типу є мотивація за Тейлором. Він запропонував оплачувати працю тих, хто виробляв більше продукції пропорційно їх внеску. Наслідком такого підходу до мотивації було значне підвищення продуктивності праці. Однак працівники сучасних організацій значно більш освіченні і забезпечені, ніж у минулому, тому мотиви їх трудової діяльності значно складніші для впливу;
2) етап соціально-психологічної мотивації, сутність якого зводиться до використання в управлінні методів психології та соціології. В його основу покладено дві концепції. Перша - психологічної мотивації: використання теорії підсвідомого З.Фрейда. Основна теза цієї концепції полягає в тому, що на рівні підсвідомого людина не завжди поводиться раціонально. Друга концепція - соціально-психологічної мотивації. Її засновником вважається Елтон Мейо (Хотторнські експерименти).
Цікаво знати!
«… Розумом королівський шут як мінімум не поступався іншим особам – такою була традиція. Ніхто не вимагав сприймати його поради серйозно, проте і ображатися на нього вважалося поганим тоном… Адже йому за те і платили, щоб він відпускав шпильки і говорив невпопад. Є підстава вважати, що він робив корисну справу, є навіть підстава підозрювати, що він би був вельми корисним і зараз. Чи психолог на виробництві – це його сучасний двійник?» (С.Н. Паркінсон)
Потреба в безпеці: тисячу років тому великий Абу Алі Ібн-Сіна (Авіценна) провів простий експеримент: двом баранам давали однакову їжу, але біля одного з них тримали на прив’язі вовка. Цей баран почав худнути і невдовзі загинув.
Потреба в безпеці: за даними Московського бюро судово-медичної експертизи лише в Москві зафіксовано 17155 випадків насильницької смерті, 2301 чол. покінчили життя самогубством, жертвами ДТП стали 2757 чол.. Несподіваним є те, що частіше за все жертвами насилля є не жінка, а чоловік (співвідношення 1:3).
Потреба в певному соціальному положенні: люди, які належать до середнього прошарку суспільства, частіше прагнуть до досягнення успіху, ніж представники нижчих і вищих прошарків. Саме вони найбільш конкурентоспроможні, честолюбні і прагнуть піднятися вгору по соціальній і службовій драбині.
Потреба у владі: «… Поставте яке-небудь останнє ніщо продавати якісь нещасні квитки на залізниці, і це ніщо відразу ж буде вважати, що має право дивитися на вас Юпітером, коли ви підійдете взяти квиток… Мовляв, дай-но я покажу мою владу над тобою! І це в них до адміністративного захвату доходить» (Ф.М. Достоєвський)
Теорія Х: тільки коли перша мавпа взяла до рук палицю, інші мавпи почали трудитися…
|
|
|
Потреба у самоствердженні: «Дорогий друже, лікарі рекомендують особам розумової праці їсти рибу, оскільки цей продукт харчування дає мозку фосфор. Я в таких деталях людина некомпетентна і тому не можу сказати, скільки Вам потрібно їсти риби, але якщо рукопис, який я Вам із задоволенням повертаю, є точним відображенням того, що ви зазвичай пишете, мені здається, я не помилюся, сказавши, що два кити середньої величини не будуть для Вас надмірним раціоном» (фрагмент листа Марка Твена набридливому автору)
Погляд на особистість: Чезаре Ломброзо, італійський судовий психіатр і криміналіст, у 1876 р. опублікував сенсаційну книгу «Злочинна людина», в якій говорилося про існування особливого типу людей, схильних до злочинної діяльності через певні атавістичні властивості, генетично закладені з народження. Ломброзо обстежив в італійських в’язницях близько 400 ув’язнених, які здійснили важкі кримінальні злочини, і майже у половини з них виявив фізичні аномалії – «стигмати», «мітки природжених злочинців». Ці ознаки – череп неправильної форми (звужується до верхньої або нижньої частини, приплюснутий з боків), вуха, які стирчать, непропорційно довгі руки, щелепи, які видаються вперед, сильно розвинуті надбрівні дуги тощо. Ломброзо висунув і розвинув «конструктивну» пропозицію: навіщо обтяжувати суд розглядом доказів провини підозрюваного, достатньо висновку лікарів-ломброзіанців, і до потенційного злочинця будуть застосовані профілактичні заходи впливу – його буде направлено на примусове лікування, стерилізовано або страчено.
Погляд на особистість: «Немає принципової різниці між потребами людини і тварини. Тварин і людей методом заохочення і покарання можна навчити виконувати завдання різної складності, оскільки тільки покора може задовольнити їх найпростіші потреби». (Б. Скіннер, «По той бік свободи і гідності»)
2. Основні поняття і теорії мотивації:
