Хром та його сполуки

Хром, його сплави та солі часто застосовуються у промисловості. У металургії його застосовують в якості легуючої добавки та антикорозійного покриття, оксид хрому Cr₂O₃ використовують в якості тонкого абразиву (паста ГОИ), такі солі хрому як хромові квасці застосовують у шкіряній промисловості, біхромат калію – як окислювач для миття хімічного посуду. Хром та його сполуки надходять до організму через дихальні шляхи у вигляді пилу або пари, через шлунково-кишковий тракт – при заковтуванні сполук хрому, через шкіру – у вигляді розчинів. В залежності від шляхів надходження хром може відкладатися у печінці, нирках, ендокринних залозах, легенях, волоссі та нігтях. Його виведення відбувається через нирки та шлунково-кишковий тракт.

Токсичність сполук хрому розрізняється в залежності від його валентності. Найбільш токсичними є сполуки шестивалентного хрому. Біхромати та хромати мають подразнюючу та припалюючи дію на слизові оболонки, а при високих концентраціях викликають некроз. Смертельна доза біхромату калію – 3-8 г. Надходження сполук хрому до крові викликає загальнотоксичну дію, викликаючи в основному ураження шлунково-кишкового тракту та шкіри у вигляді виразок, дерматитів, екзем. Сполуки хрому є алергенами і здатні викликати бронхіальну астму.

Якщо сполуки шестивалентного хрому мають виражену токсичну дію, то сполуки тривалентного, із незначною токсичною дією, мають канцерогенні властивості.

Кадмій та його сполуки.

Кадмій використовується для отримання легкоплавких та твердих сплавів, у лужних акумуляторах, кадмієвих лампах. Металічний кадмій не має вираженої токсичної дії, однак кадмієвий пил, що надходить до легень, здатен викликати важкі пневмосклерози. Особливо токсичними є сполуки кадмію, які можуть надходити як через дихальні шляхи, так і через шлунково-кишковий тракт. Виведення кадмію відбувається через нирки та шлунково-кишковий тракт.

Безпосередня дія виражається у виникненні місцевого подразнення слизових оболонок дихальних шляхів або шлунково-кишкового тракту. Його загальна токсична дія полягає в ураженні центральної нервової системи, дистрофічних процесах внутрішніх органів, особливо печінки та нирок. Механізм дії полягає у пригніченні активності цілого спектру ферментів.