Тема: Лексичні засоби професійного мовлення

Мета: з’ясувати особливості вживання лексики в документах; поглибити знання про правопис та функціонування іншомовних слів у ділових паперах.

1. Розвиток української лексикографії. Типи словників.

2. Вживання книжних та урочистих слів у документах.

3. Особливості вживання слів іншомовного походження.

4. Правопис слів іншомовного походження.

5. Довідка. Звіт.

Реферат на тему: Історія розвитку української лексикографії. Українські електронні термінологічні словники. Іншомовні запозичення в українській мові. Українізми в європейських мовах. Іншомовні спортивні терміни та українські відповідники до них.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 19, 21.

Методичні поради

Готуючись до першого питання, необхідно відзначити, що лексика мови систематизується у словниках різних типів. Найважливіші словники сучасної української мови такі: Словник української мови: в 11-ти т. - К.: Наук. думка, 1970-1980; Російсько-український словник: У 3-х т. - К.: УРЕ, 1982-1983; Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. - К.:Наук. думка, 1993; Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. - К.:УРЕ, 1985; Словник синонімів української мови у 2-х т. - К.:Наук. думка, 1999; Словник труднощів української мови/ За ред. С.Я.Єрмоленко. - К.:Рад. школа,1989; Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. - К.:Вища школа, 1975; Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. - К.:Вища школа, 1975; Головащук С.І., Пещак М.М., Русанівський В.М., Тараненко О.О. Орфографічний словник української мови. - К.:Наук. думка, 1994; Погрібний М.І.Орфоепічний словник. - К.: Рад. шк., 1984; Єрмоленко С.Я., Єрмоленко В.І., Ленець К.В., Пустовіт Л.О. Новий російсько-український словник-довідник. - К.: Довіра, 1996. Основні типи словників: енциклопедичні та лінгвістичні: енциклопедичні тлумачать не слова, а позначені словами поняття, дають відомості про історичних осіб, діячів науки, культури, явища з найрізноманітніших галузей життя – мистецтва, виробництва, економіки, політики, релігії, права; містять лише іменники, в тому числі і власні назви; є ілюстрації – малюнки, діаграми, карти тощо; лінгвістичні містять лише інформацію про слова (їх значення, походження, написання, вимову тощо);двомовні та одномовні; загальні та галузеві.

Розглядаючи друге питання, слід зазначити, що залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна (міжстильова); 2) лексика стилістично маркована. Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю (зелений, десять, говорити).

До книжної лексики належать слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови і майже не вживаються у розмовному стилі. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість з них належать до іншомовної лексики, наприклад: економіка, асигнація, експеримент, еквівалент, контингент, конфіденційний, корифей, ізотоп, благословенний, деструктивний, диференціювати та ін.

У третьому питанні основну увагу необхідно звернути на правила використання іншомовної лексики у професійному мовленні. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання – недоречне. Іншомовні слова, що увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування (банк, економіка, телефон), використовуються у ділових паперах. Калька – це слово або вислів, скопійований засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена. Наприклад, українські слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник.

Мові однаково шкодять і безоглядне викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і надуживання іншомовної лексики, переобтяження нею письмових та усних текстів, призначених для широкого кола читачів чи слухачів.

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови. Запозичення потрібно розглядати як об’єктивний і неминучий фактор еволюції мови. Однак запозичення доцільні тоді, коли відповідають життєвим потребам і засвоюються, не порушуючи національної специфіки термінологічної системи.

Розкриваючи четверте питання, необхідно зупинитись на основних правилах правопису літер и, і, ї, е, є в іншомовних словах. Звернути увагу на подвоєння, апостроф та м’який знак у цих словах.

Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що довідка – документ, який засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, організації, підприємства; звіт – письмове повідомлення про виконану роботу за певний період часу.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: