Додаткова література: 15, 17

Методичні поради

Аналізуючи перше питання, потрібно пам’ятати, що професійне спілкування передбачає різні способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів. Щоб досягти мети спілкування, ділова людина повинна володіти навичками комунікації, й знати правила ділового спілкування, - правила ділового етикету (вітання, представлення, звертання тощо).

Розкриваючи друге питання, особливу увагу слід звернути на вимоги, які ставляться перед керівником у спілкуванні з колективом: щодо проведення ділових засідань; усного професійного спілкування; розмови по телефону. Потрібно визначити у чому виявляється тактовність ділової людини, її ввічливість, які жести й рухи є ознакою невихованості.

Висвітлюючи третє питання, необхідно охарактеризувати найпоширеніші жанри публічного мовлення – доповідь, промова, лекція, бесіда, дискусія; вказати на їх види та особливості побудови.

Аналізуючи четверте питання, потрібно пам’ятати, що виступ – це „діалог” оратора й аудиторії, до того ж „діалог” специфічний: у ньому пропущені репліки однієї зі сторін (слухачів), точніше вони мовчазні. Основні складові частини виступу – вступна частина, основна частина, висновки. У вступній частині має відбутися контакт оратора з аудиторією. Основна частина має реалізувати, підтвердити все заявлене у вступній. Висновок містить у собі підсумок звертання до слухачів і стосується суті всього виступу. Він повинен мати узагальнення основного у виступі – тобто коротко повернутися до вже сказаного в основній частині і обов’язково підсумувати чи дати настанови щодо виконання певних дій.

У п’ятому питанні потрібно зазначити, що мешканці кожної країни спілкуються по-різному. Але, не зважаючи на всю різноманітність, існує загальна (міжнародна) культура спілкування, якої дотримуються і при ділових розмовах, і при світських.

Готуючись до шостого питання, слід пам’ятати, що рецензія – короткий відгук, що дає аналіз та оцінку на художній твір, друковану наукову працю тощо; відгук – документ, який містить висновки уповноваженої особи чи установи щодо запропонованих на розгляд творів мистецтва, рукописних робіт тощо; анотація – коротка характеристика змісту книги, статті, рукописного тексту.