З «Повісті минулих літ»
Розповідь Володимира Мономаха про князівські усобиці (1066-1077 pp.)
«...Розкажу вам, діти мої, про труди свої, як я трудився, роблячи походи і полюючи з 13 років. Насамперед до Ростова пішов через землю вятичів – послав мене батько, а сам він пішов до Курська; потім – до Смоленська з Ставком Скордятичем[17]; він знову пішов до Берестя[18] з Ізяславом[19], а мене послав до Смоленська; від Смоленська я пішов до Володимира (Волинського). Тієї ж зими послали мене брати до Берестя на пожарище, де попалили, там охороняв їх місто... Тоді послав мене Святослав[20] проти ляхів, ходив я за Глогову[21] до Чеського лісу, ходив по землі їхній 4 місяці... звідти до Турова, весною – до Переяславля і також до Турова. Святослав помер, і я знову ходив у Смоленськ, а із Смоленська тієї ж зими до Новгорода; весною Глібові[22] на допомогу, а влітку з батьком під Полоцьк, а на другу зиму – із Святополком[23] під Полоцьк, спалили Полоцьк; він (Святополк) пішов до Новгорода, а я з половцями на Одрськ, воюючи, а звідти до Чернігова... І знов я прийшов до Смоленська, і пройшов з боєм крізь половецькі війська до Переяславля, і знайшов батька, що прийшов з походу. Ходили ми в тому ж році з батьком і Ізяславом до Чернігова битися з Борисом (Вячеславичем) і перемогли Бориса і Олега[24]. Знову пішли ми до Переяславля і зупинились на Оброві, а Всеслав[25] спалив Смоленськ; і я разом з чернігівцями пішов йому вслід, змінюючи одного коня другим, але не захопили (Всеслава) в Смоленську; на цьому шляху, переслідуючи Всеслава, я спустошив землю і розорив від Лукомля[26], до Логожська[27]; звідти пішов, воюючи, на Друцьк[28], а звідти повернувся на Чернігів...»