Загальні відомості про життя Арістотеля

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра філософії та політології

Лекція

З дисципліни «філософія»

Тема № 3. «Філософська система Арістотеля як антична програма побудови наукового знання»

(2 години)

Для курсантів 1 курсу факультетів підготовки фахівців для підрозділів КМ, МГБ, ПС та слухачів 2 курсу факультету ФЗН ОВС

Дніпропетровськ – 2015

Лекція підготовлена завідувачем кафедри філософії та політології, доктором філософських наук, професором Кузьменком В.В.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Шевцов С.В., завідувач кафедрою філософії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, доктор філософських наук.

Палагута В.І., завідувач кафедрою інженерної педагогіки Національної металургійної академії України, доктор філософських наук, професор.

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри філософії та політології 10 серпня 2015 р., протокол № 1.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Загальні відомості про життя Арістотеля.

2. Філософська спадщина Арістотеля.

3. Деонтологічний аспект філософської системи Арістотеля.

Висновки

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы / С. С. Аверинцев – М.: Наука, 1977. – 346 с.

2. Азаркин Н. Н. Левченко В. Н. История политических учений / Н. Н. Азаркин, В. Н. Левченко. – М.: Юрист, 1994. – 139 с.

3. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука (теория решения изобретательских задач) / Г. С. Альтшуллер. – М.: Сов. радио, 1979. – 184 c.

4. Анкин А. А. Юность науки / А. А. Анкин – М.: Политиздат, 1979. – 367 с.

5. Аристотель. Физика / Аристотель. Собр. Соч.: В 4-х т. Т.1. – М.: Мысль, 1978. – 510 с.

6. Аристотель. О душе / Аристотель. Собр. Соч.: В 4-х т. Т.1. – М.: Мысль, 1978. – 510 с.

7. Аристотель. Первая аналитика / Аристотель. Собр. Соч.: В 4х т. Т.2 – М.: Мысль, 1978. – 580 с.

8. Аристотель. Вторая аналитика / Аристотель. Собр. Соч.: В 4х т. Т.2 – М.: Мысль, 1978. – 580 с.

9. Аристотель. Топика / Аристотель. Собр. Соч.: В 4х т. Т.2 – М.: Мысль, 1978. – 580 с.

10.Аристотель. Метафизика/ Аристотель. Собр. Соч.: В 4х т. Т.3. – М.: Мысль, 1978. – 543 с.

11.Аристотель. Никомахова этика / Аристотель Собр. Соч.: В 4х т. Т.4. – М.: Мысль, 1978. – 602 с.

12.Архангельский С. И. Лекции по теории обучения в высшей школе / С. И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1984. – 384 с.

13.Асмус В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус – М.: Высшая школа, 1965. – 296 с.

14.Ахутин А. В. История принципов физического эксперимента от античности до XVII столетия / А. В. Ахутин – М.: Наука, 1976. – 240 с.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

· Ознайомити з системо загальнолюдських ціностей.

· Сформувати світогляд як складову побудови наукового знання.

· Розкрити роль філософії як основи юридичного знання.

· Розкрити зв’язки між дисциплінами, які носять деонтологічний характер.

· Ознайомити з методологією побудови наукового знання.

Вступ

Наукове мислення Арістотеля формувалося, в першу чергу, під впливом вчення Платона. Філософську систему Арістотеля важко зрозуміти у відриві від попередньої діяльності його вчителя. Але і у Платона багато що стає по-справжньому зрозумілим лише при розгляді арістотелівських праць, як плодів платонівського посіву.

Арістотель систематизував логіку як науку, фактично створивши образ античної науки, що проіснував до Нового часу.

Складовою деонтологічного аспекту філософської системи Арістотеля є його вчення про державний устрій, що відображене в творі «Політика». З іменем Арістотеля пов’язане зародження окремої нормативної галузі знання – політичної науки, де йдеться про еталон державного устрою, обов’язки кожного зі слоїв населення. Арістотель уперше в історії філософської думки зробив спробу всебічної розробки науки про державний устрій – політику. Але політичне вчення античного мислителя не можна відокремити від його нормативних трактатів «Нікомахової етики», «Великої етики». Політика як наука у Арістотеля тісно пов’язана з етикою.

Загальні відомості про життя Арістотеля

Арістотель народився у 384 р. до н.е. Його батьківщина – поліс Стагира у Фракії біля гори Афонської. Цей поліс – місто-держава – був розташований на півночі від Афін на північно-західному узбережжі Егейського моря, поряд із Македонією. Арістотель походив із родини лікарів. Батько його, Никомах, був придворним лікарем македонського царя Амінти III.

У 367 р. до н.е. сімнадцятирічний Арістотель прибув до Афін і став слухачем в Академії Платона, де він пробув двадцять років, аж до смерті її засновника в 347 р. до н.е. Після смерті великого філософа, коли Академію очолив племінник Платона – Спевсипп, Арістотель залишив Афіни. Перші шість років він жив у малоазійській Греції, спочатку в місті Ассосе, де проживали два учні Платона – Ераст і Коріськ, а потім у місті Мітілена, куди його запросив Теофраст – друг і соратник Арістотеля.

У кінці 40-х років IV ст. до н.е. Арістотель був запрошений Філіппом II працювати вихователем його сина – тринадцятирічного Олександра – і перебрався в столицю Македонії Пеллу. Виховання Олександра Арістотелем продовжувалося близько чотирьох років. Згодом великий полководець скаже, що він шанує Арістотеля нарівні зі своїм батьком: якщо батьку він зобов’язаний життям, то Арістотелю – тим, що той розкрив ціну життя. Арістотель не намагався зробити з Олександра філософа, він намагався ушляхетнити смаки юного македонця, прищепити йому любов до знань і прекрасного.

У 335 р. до н.е. Арістотель знов переселився до Афін і там через рік відкрив власну філософську школу – Лікей, названу так тому, що вона знаходилася поряд з храмом Аполлона Лікейського (Вовчого). Він викладав там більше 12 років і вів велику роботу щодо систематизації та розвитку своїх ідей. У його школі вчилися декілька сотень учнів.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Після смерті Олександра Македонського, у 323 році в Афінах сталося антимакедонське повстання. Арістотелю було пред’явлено звинувачення в богохульстві, і він змушений був покинути Афіни. Через два місяці після цього в 322 р. до н.е. Арістотель помер від хвороби шлунку на острові Евбея. Після смерті Арістотеля керівником Лікея став Теофраст. Лікей проіснував до кінця античного світу.