Продукування матеріалу

Основними способами продукування матеріалу є: вільні асоціації, реакція переносу і спротив.

Вільні асоціації - основний метод продукування ма­теріалу. Пацієнта просять, зважаючи на його здібності, пос­таратися викликати в пам`яті якісь думки і без будь-якої логіки і порядку висловлювати їх лікарю, причому він повинен говорити навіть такі речі, які здаються йому тривіальними, ганебними. Такий процес полегшує виявлення дериватів несвідомого. Задача терапевта полягає в тому, щоб проа­налізувати ці деривати (замінники) і довести їх інстинктив­ний зміст до пацієнта.

Перенос (трансфер). Ефективність методу залежить від відносин між пацієнтами і лікарем. Механізм цього феномену полягає в тому, що пацієнт підсвідомо ідентифікує лікаря з об'єктами своїх догенітальних сексуальних потягів, тобто хворий "переносить" на лікаря властивості батька і матері зі всіма випливаючими звітси обставинами.

Розрізняють перенос позитивний (відчуття симпатії, пова­ги, кохання, інтерес, захоплення) і негативний (відчуття ан­типатії, люті, ненавісті, призирства, гіркоти, роздратуван­ня).

Фрейд використовував термін "невроз переносу" - "су­купність реакцій переносу, в яких аналіз і аналітик стають центром емоційного життя пацієнта, і невротичний конфлікт пацієнта знову оживає в аналітичній ситуації" (Freud, 1905). Цей невроз може бути купіруваний лише аналітичним шляхом. Невроз переносу вбирає в себе все риси хвороби пацієнта, але це штучна хвороба, що піддається аналітичному втручанню. В неврозі переносу невротик повторює свої минулі невротичні симптоми, а аналітик дістає можливість активно впливати на них, оскільки переживання репресованого минулого разом з аналітиком є ефективною можливістю для переборювання невро­тичних захистів і опорів.

Опір - це внутрішні сили пацієнта, що знаходяться в опо­зиції до психоаналітичної роботи і які захищають невроз від терапевтичного впливу. За формою опір - це повторення тих же захисних реакцій, які пацієнт використовував в своєму пов­сякденному житті. Опір діє через ЕГО пацієнта, тобто несвідомо.

Завдання психоаналітика полягає в тому, щоб розкрити, як пацієнт опирається, чому і з якої причини. Безпосередньою причиною опору є несвідоме уникання таких хворобливих явищ, як тривога, провина, сором, за якими, у відповідь на вторг­нення у внутрішній світ пацієнта, звичайно стоять інстинк­тивні спонуки, які і викликають хворобливий афект.

Розрізняють ЕГО-синтонічні спротиви, і спротиви, чужі ЕГО. В першому випадку пацієнт заперечує сам факт існування спротиву і опирається його анализу. В другому - пацієнт відчуває, що спротив чужий йому і готовий працювати над ним аналітично.

Одним з важливих етапів психоаналізу є переведення опору з ЕГО-синтонного в опір, чужий ЕГО, слідом за досягненням чого формується робочий альянс з аналітиком і з`являється готовність працювати над своїм опором.