Char ost; // останній елемент поля s

};

Якщо поле ost відповідного елемента в списку містить ознаку покажчика, то утворюємо два нових екземпляра структури inter і записуємо їх у список одразу після відповідного елемента, модифікуючи і його поле s. Якщо ознака масиву – один елемент, то модифікуємо лише поточний покажчик.

#include <stdio.h>#include <alloc.h>#include <conio.h>#include <string.h>struct inter{struct inter *next; // покажчик на наступний елементchar *s; // поле, де зберігається інтерпретаційна схемаchar ost;// останній елемент поля s}; /*Параметр функції flag набуває два значення: 0 та 1. Якщо він рівний 0, то функція модифікує саму структуру, що передається через покажчик p, дописуючи символ x як останній символ поля s, не створюючи при цьому нової структури в пам’яті. Якщо ж flag дорівнює 1, то утворюється нова структура, у якої поле s є конкатенацією поля s структури, що передається через покажчик p, та символу x*/struct inter* vstavka(char x, struct inter *p,int flag) { if(p==NULL) /*Якщо p==NULL проводиться ініціалізація полів структури*/{p=(struct inter*)malloc(sizeof(struct inter));p->s=(char*)malloc(sizeof(char)+1);p->s[0]=x;p->s[1]='\0';p->ost=x;p->next=NULL;return p;}else /*інакше проводимо аналіз прапорця*/{int size=strlen(p->s);if(flag!=0){struct inter* p1=(struct inter*)malloc(sizeof(struct inter));p1->s=(char*)malloc(size+2);strcpy(p1->s,p->s);p1->s[size]=x;p1->s[size+1]='\0';p1->ost=x;p1->next=NULL;return p1;} else {char *srob=(char*)malloc(size+2);strcpy(srob,p->s);srob[size]=x;srob[size+1]='\0';strcpy(p->s,srob);p->ost=x;return p; } } } /*Функція-інтерпретатор*/ void interpret(char *s, char ident){int i,j,sv=0,sv1=0,slen=strlen(s),identlen=1;for(i=0;i<strlen(s);i++){if (s[i]=='v' && s[i+1]!='v') sv++;if (s[i]=='v') sv1++;}char *sinterp=(char*)malloc((slen-sv1)*2+identlen+sv1+sv*2);/*sinterp – масив, де зберігається проінтерпретований варіант*/int sost=identlen-1;/*індекс останнього проініціалізованого елемента масиву*/sinterp[0]=ident;sinterp[1]='\0';for(i=0; i<slen; i++){switch(s[i]){case 'v':/*усе беремо в дужки і ставимо ліворуч зірочку*/if(s[i+1]!='v'&& i<slen-1){for(j=sost; j>=0; j--)sinterp[j+2]=sinterp[j];sinterp[0]='(';sinterp[1]='*';sinterp[sost+3]=')';sost+=3;}else{for(j=sost; j>=0; j--)sinterp[j+1]=sinterp[j];sinterp[0]='*';sost+=1;}break;case 'm':sinterp[sost+1]='[';sinterp[sost+2]=']';sost+=2;break;case 'f':sinterp[sost+1]='(';sinterp[sost+2]=')';sost+=2;break;default: printf("вхідний масив невірний");} }for(i=0;i<=sost;i++)printf("%c",sinterp[i]);printf("\n");//char c=getch();free(sinterp);}

При розробці функції інтерпретора врахуємо, що в інтерпретації ознаки покажчика отриману конструкцію необхідно взяти в дужки (інакше порядок інтерпретації буде іншим).

/*функція, що формує список. Значення полів s – інтерпретаційні послідовності*/ struct inter* form(int n){ struct inter* spysok,*current;int i;spysok=vstavka('v',NULL,0);current=spysok;current->next=vstavka('m',NULL,0);current->next->next=vstavka('f',NULL,0); for(i=1;i<n;i++){ current=spysok;while(current!=NULL){ //printf("%s\n",current->s); //char c=getch(); switch(current->ost) { struct inter* currob;case 'v': currob=vstavka('m',current,1);currob->next=vstavka('f',current,1);current=vstavka('v',current,0);currob->next->next=current->next;current->next=currob;current=currob->next->next;break;case 'm': currob=vstavka('m',current,1);current=vstavka('v',current,0);currob->next=current->next;current->next=currob;current=currob->next;break;case 'f': current=vstavka('v',current,0); current=current->next;break;default:printf("main список ініціалізований неправильно\n"); } } } return spysok; } main(){ struct inter *spysok,*current; int n;char c;printf("введіть n\n");scanf("%d",&n);spysok=form(n);current=spysok;while(current!=NULL){printf("%s\n",current->s);interpret(current->s,'a');printf("\n");c=getch();current=current->next;}free(spysok);}

Завдання для самостійної роботи

1. Цілочисельний масив упорядкувати за спаданням a ₁> a ₂> ... > a_n і знайти сукупність елементів a_i, ..., a_k, сума яких дорівнює заданому числу m. Якщо такої сукупності не знайдено, то видати відповідне повідомлення (використайте за можливістю рекурсивні процедури).

2. Скласти програму для з'ясування, чи є серед a ₁, a ₂, ..., a_n принаймні одна пара збіжних за величиною елементів.

3. Написати програми, після виконання яких у масиві a ₁, a ₂, ..., a_n визначається кількість сусідств:

а) двох додатних чисел;

б) двох чисел різного знака;

в) двох чисел одного знака, причому абсолютна величина першого числа має бути більше абсолютної величини другого.

4. Обчислити значення багаточлена

використовуючи формулу Горнера.

5. Обчислити значення полінома

Якщо коефіцієнти полінома – числа натурального ряду, то зводити їх у масив не має сенсу. Обчислення їх доцільно робити в процесі розв’язання. Тоді формула для обчислення поточного значення полінома буде мати вигляд