2017-11-30
784
Економічною основою підприємницької діяльності є приватна власність. Власність – це відносини, які складаються між суб'єктами власності щодо привласнення засобів виробництва і результатів праці.
Подробиці Історія не знає прикладів переходу до ринкової економіки без опори на приватну власність. Відомо, що такі форми власності, як колективна, кооперативна, акціонерна, пайова, історично виникли в результаті розвитку приватної власності, вийшли з неї, прийшли їй на зміну. Те саме можна сказати і про державну власність. Ця форма має коригувати розвиток приватної власності, усувати властиві їй суперечності, а в разі потреби – через раціоналізацію – знову повертатись у приватну власність. Яскравий приклад цього – реформи М. Тетчер у Великобританії. Власність – це багатство. Коли власність втрачає вартість, її власник втрачає частину багатства. Право приватного володіння власністю змушує нас працювати більше і продуктивніше, що, у свою чергу, сприяє економічному зростанню. Таким чином, приватна власність виступає економічною основою підприємництва і розкриває простір для його функціонування і розвитку (Варналій, 2002).
Економічна свобода як передумова підприємництва. Передумовою розвитку підприємництва є економічна свобода суб’єктів господарювання. Вона являє собою свободу господарської діяльності, торгівлі, землекористування, співробітництва та ін. Економічна свобода однаково важлива як для підприємця, так і для споживача, оскільки вона створює середовище для творчої діяльності особистості, сприяє реалізації підприємницької ініціативи. Ринковий механізм господарювання об'єктивно передбачає свободу господарювання. Складовими економічної свободи є: економічна самостійність, економічна відповідальність, економічна рівноправність. Економічна самостійність полягає в наявності у підприємця права на власність, права на самостійний вибір форми власності, форми господарювання, на самостійне планування своєї фінансово-господарської діяльності, вільне розпорядження прибутком, самостійний вибір ресурсів, постачальників та споживачів виробленої продукції, встановлення різних форм, систем і, головне, розмірів оплати праці.
Економічна відповідальність полягає у відповідальності підприємця своїм майном за результати господарювання: продукцією (послугами), яка підлягає реалізації на ринку, та прибутком, що, залишається в розпорядженні підприємця після внесення платежів, установлених законодавством. Невиконання договірних зобов'язань за строками та якістю повинне покриватися штрафними санкціями, які передбачатимуть не лише прямі збитки, а й упущену вигоду. За завдані шкоду і збиток підприємець несе майнову та інші види відповідальності, установлені законом. Економічна рівноправність. Йдеться про рівні (однакові) економічні умови для будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності та форми господарювання.
Під рівними економічними умовами слід розуміти однакові для всіх ціноутворення, оподаткування, розподіл прибутку, інвестиційну та кредитну політику, держконтракт тощо.
Держава повинна гарантувати всім підприємцям незалежно від обраних форм підприємницької діяльності рівні права, створювати рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, права, створювати рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Слід зазначити, що деякі сфери діяльності або організаційні форми мають (або можуть мати) певні пільги. Так, певні пільги в оподаткуванні мають суб'єкти малого підприємництва або підприємства, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, та ін. (Варналій, 2001).
