Молодший шкільний віковий етап

Вікові норми розвитку дитини шкільного віку такі:

· він відчуває себе «дорослим» і веде себе відповідно;

· авторитет батьків знижується;

· він здатний планувати свою діяльність, виконувати правила і приймати нові соціальні порядки.

В період старшого шкільного вікового етапу розвитку дитина готується до вступу у доросле життя, проте в його поведінці ще присутні дитячі манери і вчинки. Також до цього періоду вікового розвитку дитини відноситься пора статевого дозрівання, і в організмі і в особистості підлітка відбуваються численні зміни, що вимагає розуміння і участі з боку батьків.

У системі освіти України відбуваються докорінні зміни. Зокрема, це стосується розвитку й демократизації національної системи освіти: розробляння законодавства, творення вітчизняних підручників і педагогічної преси, оновлення змісту освіти, насамперед у соціогуманітарній сфері, варіативність мережі навчальних закладів і освітньопрофесійних програм. Усі ці зміни зачіпають і сферу дошкільної освіти.

Реформування дошкільної освіти, зменшення кількості дошкільних закладів, а також ініціатива батьків спричинили виникнення різновікових груп як у сільських дитсадках, так і в міських багатокомплектних дитячих навчальних закладах. Сьогодні кожна шоста дитина виховується в групі, яка об’єднує дітей різного віку.

Праця зі змішаними віковими групами є достатньо складною, тому вона вимагає від вихователя професійної майстерності високого рівня, знання специфіки одночасної роботи з дітьми різного віку, уміння співвідносити програмові вимоги з індивідуальними особливостями вихованців, здатності розуміти й бачити кожного малюка, а також усю групу в цілому.

Практика виховування дітей у різновікових групах має багато позитивних рис. У процесі роботи з дітьми різного віку педагогові легше відійти від уніфікації й приділяти більше уваги індивідуально зорієнтованому вихованню, а опосередковано - через старших дітей - передавати молодшим набутий досвід міжособистісних взаємин, інформацію про норми та правила поведінки, валеологічні навички; розвивати розумово. Саме старші діти є для малят зразком людських взаємин, навчають їх норм і правил поведінки, допомагають вихователям прищеплювати молодшим гігієнічні навички.

На жаль, останнім часом не виходили з друку нові методичні посібники й підручники з організації навчання та виховання дітей у різновіковій групі дитячого садка. В арсеналі вихователів поки що наявні тільки класичні підручники. У спеціальних періодичних виданнях «Дошкільне виховання» й «Дошкольное воспитание» робота в різновіковій групі висвітлюється тільки через заняття та дидактичні ігри. Хоча в журналі «Дошкільне виховання» вже з’являються матеріали, які дають вихователеві конкретні поради, методичні рекомендації з організації роботи в змішаній віковій групі, цього недостатньо для відповіді на безліч питань і для розв’язування проблем, що виникають у роботі практиків із різновіковими групами дітей. Міжвікова взаємодія дітей є особливо цінною, тому що дає змогу педагогу використовувати фактор взаємонавчання. Воно може бути більш дієвим, ніж прямий вплив педагога на дітей.

У різновікових групах створюються сприятливі умови для спілкування молодших дітей зі старшими. У групах, укомплектованих таким чином, дитина два роки знаходиться у ролі молодшого і два - старшого за віком. Це важливо з точки зору дошкільників, які у молодшому віці потребують індивідуального спілкування з більш старшими дітьми. У зв'язку з цим особливого значення набуває цілеспрямоване формування дитячого мовлення. У спільній діяльності, у грі формуються нові форми і функції мовлення, розвивається така важлива якість поведінки, як невимушеність спілкування, складається механізм самооцінки і самоконтролю. Спілкування з однолітками надає почуття свободи, веде до розвитку фантазії, активізації творчого потенціалу особистості.

Основні принципи комплектування груп у дитячих садках ґрунтуються на врахуванні низки чинників:

- вікові ознаки;

- індивідуальні особливості розвитку;

- вікові та індивідуальні характеристики і родинні стосунки.

У практиці роботи дошкільних закладів є й інші підходи до комплектування груп:

- за статевими ознаками;

- за інтересами дітей до певних видів діяльності;

- фінансовими можливостями батьків тощо.

У групах, сформованих як різновікові групи, легше здійснювати колективно зорієнтоване навчання, однак складніше розгледіти індивідуальні особливості розвитку кожної дитини, побудувати гнучку систему виховання й навчання.

У різновікових групах, сформованих на основі індивідуальних особливостей розвитку, об’єднуються діти від наймолодшого до найстаршого віку. У таких групах вищою є ефективність індивідуальної роботи, кращою - психологічна атмосфера, активніше відбувається обмін досвідом між дітьми. Однак, досягти цього можна лише за умовами комплектування групи за законами психологічної сумісності дітей. При високій наповнюваності різновікової групи ускладнюється процес організації життя дітей (малюки повинні спати, натомість у старших - період активної діяльності). Це потребує перебудови роботи технічного персоналу, що не завжди є можливим. За таких умов старші діти інколи стають опікунами для менших. Це не приводить до формування в малюків самостійності, в старших дітей ініціює вияви авторитаризму.

Якщо в основу комплектування покладено вікові та індивідуальні особливості, то утворюються змішані групи дітей з невеликою різницею у віці (молодшо-середня, середньо-старша), а отже не порушується розпорядок дня і ритм роботи дитячого садка. У таких групах, порівняно з укомплектованими за індивідуальними особливостями розвитку, кількість проблем зменшується, проте залишається актуальним кваліфіковане вивчення індивідуальних особливостей розвитку дітей до початку відвідування ними дошкільного закладу, під час прийому та адаптації малюків.

При комплектуванні на основі родинних стосунків утворюються різновікові групи, в яких об’єднуються брати і сестри. У таких групах дітям гарантується відчуття захищеності, емоційної безпеки під час адаптації в дошкільному закладі та його подальшого відвідування. Це сприяє всебічному розвитку дитини - розумовому, фізичному, етичному тощо. Однак тут можуть постати проблеми щодо виховання самостійності в молодших дітей та створення можливостей для діяльності й спілкування, цікавих і для старших дітей. Міру опіки старшими дітьми молодших слід брати й спрямовувати відповідно до реальних потреб і можливостей вихованців.

Наведені варіанти комплектування груп поширені в сучасній практиці українського дошкілля. Важливими у виборі принципу комплектування є особливості дошкільного закладу, району, в якому він розташований, запити батьків та педагогічні погляди вихователів.

Варто враховувати зазначені проблеми й зосереджувати увагу на їх запобіганні та подоланні.

Комплектування груп потребує від усіх працівників дошкільного закладу професійної підготовки, особистісних якостей, системного підходу до вивчення дітей, уважного ставлення до планування роботи, придбання обладнання, ігрових та навчальних посібників. Першорядним завданням є удосконалення професійної підготовки педагогів, формування в них уміння здійснювати індивідуальний підхід до дітей. Такий підхід передбачає:

- систематичне вивчення кожного вихованця;

- добір ефективніших методів і прийомів виховного впливу;

- визначення «зони найближчого розвитку» кожної дитини;

- проектування програм індивідуального розвитку;

- добір навчальних завдань різного ступеня складності;

- виготовлення дидактичних посібників, що враховують інтереси та можливості кожної дитини;

- аналіз отриманих даних з метою прогнозування стратегії розвитку малюків.

Значно ускладнюється і функціонально змінюється педагогічна тактика вихователя, який повинен стати у різновіковій групі не технічним працівником, нянею чи прибиральницею, а справжнім педагогом. Саме помічник мусить підтримувати вихователя у справі розвитку дитячої особистості, допомагати в підготовці до занять, у роботі з підгрупами та індивідуальній роботі поза заняттями.

Література до теми 6

1. Азаров Ю. П. 100 тайн детского развитая. М.: ИВА, 1996 - 447 с.

2. Волков Б. С., Вожова Н. В. Закономерности психического развития детей в вопросах и ответах. М.: ТЦ Сфера, 2003.

3. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості в дошкільному дитинстві: Навч. пос. для вищ. нав. закл. - К.: Освіта. 1998 – 255 с.

4. Кульчицька О.І. Творчі здібності та особливості їх прояву в дитячому віці. //Обдарована дитина. 2000. № 1. - С.10-14.

5. Нравственное воспитание в детском саду. - М.: Просвещение, 1987. - 231 с.

6. Рогальська І. П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід: монографія / І. П. Рогальська. – Київ: «Міленіум», 2009. – 400 с.

7. Рылеева Е. Осваиваем технологию социального развития дошкольников: Теория и методика ознакомления дошкольников с действительностью. //Дошкольное воспитание. 2000. - №3. - С. 37-40.

8. Смирнова Е.О. Психология ребенка от рождения до семи лет: Учеб.для пед. вузов и училищ/ Смирнова Е. О. -М.: Школа-Пресс, 1997. -383с.: ил.

9. Степанова Г. Социальное развитие дошкольника и его педагогическая оценка в условиях детского сада. //Дошкольное воспитание. 1999. №10. - С. 29.