Огляд CASE-засобів для побудови діаграм UML

1. Постановка проблеми моделювання інформаційних систем та аналіз шляхів її розв'язання

Основною тенденцією у розвитку сучасних інформаційних систем (ІС) є всебічне застосування засобів автоматизації підтримки прийняття рішень, динаміка зміни їх структури залежно від діючої парадигми функціонування, підвищення інтелектуальності як самих систем, так і апаратних, програмних, технологічних компонент, подальший ріст їх розподіленості та складності. Врахування динаміки специфічних вимог оточення, складність задач системної інтеграції диктують необхідність створення методів та засобів підтримки проектування розподіленої інформаційної системи.

Сьогодні розроблено та реалізовано структурний підхід до проектування інформаційних систем, особливо на етапі отримання первинної інформації про систему; в середовищі розробників активно використовуються об'єктні методології проектування інформаційних систем. Ці методології орієнтовані на системи, що функціонують у порівняно стаціонарному середовищі і не завжди пристосовані до динамічних середовищ; орієнтовані скоріше на повторне проектування інформаційних систем, що вимагає у випадку постійних змін значних додаткових часових та грошових ресурсів.

Тому почав розвиватися підхід, що орієнтований на реінженерію (перепроектування) окремих бізнес-процесів системи так, щоби забезпечити необхідний ступінь пристосування до змін зовнішнього середовища без порушень цілісності існуючої системи [1, 2].

2. Проблеми впровадження та використання case-засобів

Перераховані чинники сприяли появі програмно-технологічних засобів спеціального класу – CASE (Computer Aided System Engineering) – засобів, що реалізують CASE-технологію створення і супроводу інформаційних систем (ІС).

CASE – набір інструментів і методів програмної інженерії для проектування програмного забезпечення, що допомагає забезпечити високу якість програм, відсутність помилок і простоту в обслуговуванні програмних продуктів. Також під CASE розуміють сукупність методів і засобів проектування інформаційних систем з інтегрованими автоматизованими інструментами, які можуть бути використані в процесі розробки програмного забезпечення.

CASE є методологією проектування ІС, а також набором інструментальних засобів, що дозволяють у наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх етапах розроблення і супроводу ІС і розробляти застосування відповідно до інформаційних потреб користувачів. Більшість існуючих CASE-засобів ґрунтується на методологіях структурного (в основному) або об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування, що використовують специфікації у вигляді діаграм або текстів для описання зовнішніх вимог, зв'язків між моделями системи, динаміки поведінки системи й архітектури програмних засобів.

Серед найважливіших проблем застосування CASE-засобів виділимо такі:

– достовірна оцінка віддачі від інвестицій у CASE-засоби ускладнена через відсутність прийнятних метрик і даних за проектами і процесами розробки ПЗ;

– впровадження CASE-засобів може бути достатньо тривалим і не принести зразу віддачі. Можливе навіть короткострокове зниження продуктивності у результаті зусиль, що витрачаються на впровадження;

– відсутність повної відповідності між тими процесами і методами, що підтримуються CASE-засобами, і тими, що використовуються в даній організації;

– CASE-засоби найчастіше важко використовувати у комплексі з іншими подібними засобами. Це пояснюється як різноманітними парадигмами, підтримуваними різноманітними засобами, так і проблемами передачі даних і керування від одного засобу до іншого;

– деякі CASE-засоби потребують занадто багато зусиль для того, щоб виправдати їхнє використання в невеличкому проекті.