Класифікація CASE-засобів

 

У функції CASE входять засоби аналізу, проектування й програмування. За допомогою CASE автоматизують процеси проектування інтерфейсів, документування й генерування структурованого коду бажаною мовою програмування.

Виділяють дві основні концепції комп'ютерного програмного забезпечення системи CASE:

– прості й «прозорі» методи спрощення розробки програмного забезпечення й/або його технічного обслуговування;

– інженерний підхід до розробки програмного забезпечення й/або його технічного обслуговування.

Типовими CASE інструментами є:

– інструменти управління конфігурацією;

– інструменти моделювання даних;

– інструменти аналізу й проектування;

– інструменти перетворення моделей;

– інструменти редагування програмного коду;

– інструменти рефакторингу коду;

– генератори коду;

– інструменти для побудови UML-діаграм.

Методології моделювання

 

В методологіях структурного аналізу найчастіше застосовуються такі засоби:

SADT (Structured Analysis and Design Technique) або її підмножина IDEF0, що є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкта довільної предметної області. Функціональна модель SADT відображає функціональну структуру об' єкта, тобто його дії і зв'язок між ними;

IDEF3 (Icam DEFinition) – технологія для збирання описань процесів від експертів і для проектування моделей процесу, де важливо зрозуміти послідовність діяльностей і паралелізм;

DFD (Data Flow Diagrams) – діаґрами потоків даних спільно зі словниками даних та специфікаціями або мініспецифікаціями процесів.

ELM – матриця списку подій, при цьому визначають наступні типи подій:

– NC – Нормальне управління.

– ND – Нормальні дані.

– NCD – Нормальне управління/дані.

– TC – Тимчасове управління.

– TD – Тимчасові дані.

– TCD – Тимчасове управління/дані.

DSD – діаграма структур даних

OOAD – об’єктивно-орієнтоване проектування та дизайн.

 

Мови моделювання (UML).

При створенні складних інженерних систем прийнято використовувати прийоми моделювання. Складність більшості створюваних сьогодні програмних систем не поступається складності багатьом інженерним спорудженням, тому моделювання програмних систем є досить актуальним завданням. Більш того, у таких концепціях, як MDA (Model Driven Architecture – архітектура на основі моделей) і MDD (Model Driven Development – розробка на базі моделей), моделям приділяється центральна роль у процесі створення програмного продукту. Основною ідеєю цих концепцій є представлення процесу створення програмного продукту у вигляді ланцюжка трансформацій його вихідної моделі в готову програмну систему.

Майже у всіх інструментальних засобах, що втілює ідеї MDD, як мова моделювання використовується мова UML (Unified Modeling Language – уніфікована мова моделювання), цілком або які-небудь його частини.

UML – це мова, призначена для візуалізації, спеціфікації, конструювання й документування програмних систем. Слово«уніфікований» у назві мови означає, що UML може використовуватися для моделювання широкого кола додатків від вбудованих систем і систем реального часу до розподілених web-додатків. Виразні засоби мови дозволяють описати систему зі всіх точок зору, що мають відношення до розробки й розгортання.

Завдання UML

Мова UML призначена для рішення наступних завдань:

– надати в розпорядження користувачів готову до використання виразну потужну мову візуального моделювання, що дозволяє розробляти осмислені моделі й обмінюватися ними;

– передбачити внутрішні механізми розширюваності й спеціалізації базових концепцій мови;

– забезпечити максимальну незалежність проекту створення програмного забезпечення від конкретних мов програмування й процесів розробки;

– забезпечити формальну основу для однозначної інтерпретації мови;

– стимулювати розширення ринку об’єктно-орієнтованих інструментальних засобів створення програмного забезпечення;

– інтегрувати кращий практичний досвід використання мови й реалізації програмних засобів його підтримки.

Короткий опис UML

Підсумую, UML (Unified Modeling Language – уніфікована мова моделювання) – мова графічного опису для об'єктного моделювання в області розробки програмного забезпечення. UML є мовою широкого профілю, це відкритий стандарт, що використовує графічні позначення для створення абстрактної моделі системи, називаною UML моделлю. UML був створений для визначення, візуалізації, проектування й документування здебільшого програмних систем.

Використання UML не обмежується моделюванням програмного забезпечення. Його також використовують для моделювання бізнес-процесів, системного проектування й відображення організаційних структур.

UML дозволяє розроблювачам ПЗ досягти угоди в графічних позначеннях для представлення загальних понять (таких як клас, компонент, узагальнення (generalization), об'єднання (aggregation) і поведінка) і більше сконцентруватися на проектуванні й архітектурі.