Види тестування програмного забезпечення

Існує кілька ознак, за якими прийнято робити класифікацію видів тестування. Зазвичай виділяють такі:

За ступенем автоматизації:

– Ручне тестування (manual testing).

– Автоматизоване тестування (automated testing).

– Напівавтоматизоване тестування (semiautomated testing).

За ступенем підготовленості до тестування:

– Тестування по документації (formal testing).

– Тестування ad hoc або інтуїтивне тестування (ad hoc testing) – тестування без тест плану та документації, що базується на методиці передбачення помилки та власному досвіді тестера.

За знанням системи:

– Тестування чорного ящика (black box).

– Тестування білого ящика (white box).

– Тестування сірого ящика (grey box).

За ступенем ізольованості компонентів:

– Компонентне (модульне) тестування (component/unit testing).

– Інтеграційне тестування (integration testing).

– Системне тестування (system/end-to-end testing).

За часом проведення тестування:

– Альфа-тестування (alpha testing).

– Тестування при прийманні або Димове тестування(smoke testing).

– Тестування нової функціональності (new feature testing).

– Регресивне тестування (regression testing).

– Тестування при здачі (acceptance testing).

– Бета-тестування(beta testing).

За об'єктом тестування:

– Функціональне тестування (functional testing).

– Тестування продуктивності (performance testing).

– Навантажувальне тестування (load testing).

– Стрес-тестування (stress testing).

– Тестування стабільності (stability/endurance/soak testing).

– Тестування зручності використання або Юзабіліті-тестування (usability testing).

– Тестування інтерфейсу користувача (UI testing).

– Тестування безпеки (security testing).

– Тестування локалізації (localization testing).

– Тестування сумісності (compatibility testing).

За ознакою позитивності сценаріїв:

– Позитивне тестування (positive testing).

– Негативне тестування (negative testing).

Рівні тестування

– Модульне тестування тестує мінімальний компонент програми, або модуля. Кожний модуль тестується для перевірки правильності його реалізації.

– Інтеграційне тестування виявляє дефекти в інтерфейсах та у взаємодії між компонентами (модулями).

– Системне тестування тестує інтегровану систему для перевірки відповідності всім вимогам.

– Системне інтеграційне тестування перевіряє, чи система інтегрується в будь-яку зовнішню систему (або системи) відповідно до системних вимог.

– Приймальне тестування може проводитись кінцевим користувачем, замовником, або клієнтом для перевірки, чи може продукт бути прийнятий до використання.

– альфа-тестування – це симульоване або реальне операційне тестування потенційними користувачами/замовником або командою тестувальників на боці розробника.

– бета-тестування йде після альфа-тестування. Версії програмного забезпечення, відомі як бета-версії, надаються у користування обмеженій кількості людей поза компанією для того, щоб упевнитись, що програма не містить великої кількості помилок.