Моделі життєвого циклу ПЗ

– Водоспадна (каскадна, послідовна) модель – передбачає послідовне виконання всіх етапів проекту в строго фіксованому порядку. Перехід на наступний етап означає повне завершення робіт на попередньому етапі. Вимоги, певні на стадії формування вимог, строго документуються у вигляді технічного завдання й фіксуються на увесь час розробки проекту. Кожна стадія завершується випуском повного комплекту документації, достатньої для того, щоб розробка могла бути продовжена іншою командою розроблювачів.

– Ітераційна модель (модель ітеративної й інкрементальної розробки (англ. iterative and incremental development, IID)) – припускає розбивку життєвого циклу проекту на послідовність ітерацій, кожна з яких нагадує «міні-проект», включаючи всі процеси розробки в застосуванні до створення менших фрагментів функціональності, у порівнянні із проектом у цілому. Ціль кожної ітерації – одержання працюючої версії програмної системи, що включає функціональність, визначену інтегрованим змістом всіх попередніх й поточних ітерації. Результат фінальної ітерації містить всю необхідну функціональність продукту. Таким чином, із завершенням кожної ітерації продукт одержує збільшення – інкремент – до його можливостей, які, отже, розвиваються еволюційно. Ітеративність, інкрементальність і еволюційність у цьому випадку є вираження одного й те ж змісту різними словами зі злегка різних точок зору.

Спіральна модель (англ. spiral model) – ПЗ створюється в кілька ітерацій (витків спирали) методом прототипування. Кожна ітерація відповідає створенню фрагмента або версії ПЗ, на ній уточнюються цілі й характеристики проекту, оцінюється якість отриманих результатів і плануються роботи наступної ітерації.

Стандарти життєвого циклу ПЗ

– ДСТ 34.601-90.

– ISO/IEC 12207:1995 (російський аналог – ДСТ Р ІСО/МЕК 12207-99).