2017-11-30
411
Національно-визвольний рух характеризувався різнорідним класовим і соціальним складом. У ньому брали участь
- робітники,
- селяни,
- представники буржуазії та поміщиків,
- інтелігенції
Робітники одного з найбільших промислових центрів України – Катеринослава в наказі своєму депутатові IV Державної думи більшовикові Г. Петровському в 1913 р. виражали 2 основні вимоги:
- повної свободи і національного самовизначення України,
- українізації шкіл і розвитку національної культури.
У національно-визвольному русі було три основних напрямки.
Національно-ліберальний напрямок представляло «Товариство українських поступовців» (Л. Юркевич,Д. Донцов, М. Грушевськии, С. Петлюра), яке видавало журнал «Дзвін». Воно виражало ідеї класового миру на національній основі, домагалося поступової культурної, а потім і політичної автономії України.
Консервативний напрямок (В. Липинський, В. Шемет) своє головне завдання вбачав у дозволі викладання українською мовою в початковій школі, випуску історичної і художньої літератури, відновленні гідності нації.
|
|
|
Група «самостійників» на чолі з М. Міхновським, незважаючи на свою нечисленність, відстоювала ідею повної державної самостійності України.
Плани Антанти і Троїстого Союзу відносно України
Перша світова війна почалося як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав – Антанти (Англія, Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Італія, Німеччина).
Серпня 1914 р. вважається днем початку війни.
Напередодні війни намітилися основні цілі протиборчих сторін відносно завоювання українських земель.
Уряд кайзерівської Німеччини прагнув
- розгромити Росію,
- захопити всі українські землі і включити їх до складу майбутньої Великонімецької імперії.
Австро-Угорщина намагалася
- зберегти своє панування в Галичині, Північній Буковині і Закарпатті,
- захопити територію Волині і Поділля.
Після вступу у війну Туреччини розроблявся план
- захоплення нею Північного Причорномор’я і контролю турками акваторії всього Чорного моря.
Царська Росія прагнула розширити територію своєї дерома до Карпатських гір. Була висунута теза про «возз’єднання братів-русинів» (українців Східної Галичини і Північної Буковини) із усіма великоросами.
Згідно «плану А», розробленому російським Генеральним штабом, передбачалося
- завдати головного удару по військових силах Австро-Угорщини,
- захопити Карпатські гори, Закарпаття і потім заволодіти Будапештом іВіднем.
Обидві імперії проводили імперську політику, спрямовану на знищення національної самобутності населення і колоніальну експлуатацію цих земель
|
|
|
Національна політика австрійського уряду, хоча і була м’якішою, вела до розпалення українсько-польського конфлікту в Галичині.
На території тієї частини України, яка входила до складу царської Росії, було 9 губерній, об’єднаних у 3 великі регіони:
- Південно-Західний край (Подільська, Волинська, Київська губернії),
- Лівобережна Україна (Полтавська, Чернігівська, Харківська губернії)
- Новоросія (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії).
Губернії, у свою чергу, поділялись на повіти, повіти – на волості.
