2017-11-30
562
Звичайно, під час війни населення Галичини й Буковини опинилось у скрутному становищі.
Сучасний історик Т. Гунчак зазначає: «З одного боку його мордували росіяни, намагаючись вибити з нього почуття національної свідомості й самопошани, з іншого — над ним знущалися австрійці та мадяри, звинувачуючи у русофільстві».
Наприкінці 1916 р. на фронтах, у тому числі на Південно-Західному, знову велася позиційна війна.
Лінія фронту залишалась майже незмінною цілий рік.
Тим часом у березні 1917 р. в Росії відбулась революція.
Новий російський уряд, прагнучи зміцнити своє становище, влітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом, новими жертвами і територіальними втратами.
Контрудар айстро-угорських військ примусив росіян відійти навіть далі, ніж у 1915 р.
Ця лінія фронту проіснувала аж до укладення Берестейського миру3 березня 1918 р..
5.
У Львові в серпні 1914 р. з ініціативи Дмитра Донцова, Володимира Дорошенка, Олександра Скоропис-Йолтуховського і Мар'яна Меленевського була утворена політична організація - Союз Визволення України (СВУ).
|
|
|
Метою СВУ було сприяння поразці Російської імперії і відродженню незалежної Української держави.
1 вересня1914 р. була опублікована політична програма СВУ, котра передбачала створення незалежної України.
Майбутня держава представлялася конституційною монархією,
- повинна була мати демократичний устрій,
- забезпечувати вільний розвиток усіх національностей,
- незалежну українську церкву.
Для досягнення поставленої мети СВУ орієнтувався на Німеччину й Австро-Угорщину.
У1915-1917 рр. він розгорнув широку інформаційну роботу з метою ознайомлення європейської громадськості з історією України, її сучасним становищем і законними вимогами українських політичних партій і організацій.
СВУ видавав:
- періодичні інформаційні вісники,
- «Кобзар» Тараса Шевченка,
- «Історію України» М. Грушевського,
- праці М. Костомарова, В. Антоновича, Ф. Вовка та ін.
Активісти Союзу виступали з лекціями з українського питання перед масовими аудиторіями в Німеччині та інших країнах Європи.
Зусиллями членів СВУ українська проблематика все частіше розглядалася на сторінках німецьких, угорських, австрійських, турецьких, болгарських, румунських, шведських та італійських газет.
Велика агітаційна робота проводилася членами СВУ в німецьких і австрійських концтаборах, у яких утримувалися десятки тисяч військовополонених українців.
Власті Німеччини й Австро-Угорщини дозволили СВУ зібрати 80 тис. українців у три табори і надали йому опіку над ними для вербування українських військових підрозділів для армії Троїстого союзу.
|
|
|
Союз сприяв поліпшенню матеріального становища військовополонених,
- організував у концтаборі десятки шкіл,
- бібліотеки,
- читальні,
- хори,
- оркестри,
- курси української історії і літератури.
Були побудовані церкви, створені кооперативні магазини, відкрита чайна.
У кожному таборі видавалася українська газета.
У результаті діяльності СВУ з військовополонених-українців були сформовані дві дивізії — Синьожупанників і Сірожупанників.
Українські Січові стрільці. Українські збройні формування в роки Першої світової війни.
З ініціативи ГУР у 1914 р було сформовано легіон Українських Січових стрільців (УСС).
Запис проводився на добровільних засадах.
Основний контингент становили молоді вихованці воєнізованих українських організацій:
- Громадянської «Сокіл»,
- Пожежної «Січ»,
- Учнівсько-шкільної (бойскаутської) «Пласт».
Цікаво знати
У травні 1900 р. за ініціативою К. Трильовського у с. Завалля Снятинського повіту було утворено перше товариство «Січ», яке через козацьке виховання прищеплювало молоді любов до військової справи.
У 1908 р. утворено Крайовий Січовий Комітет, а 1 грудня 1912 р. у Львові створено Український Січовий Союз.
На 1914 р. рух січовиків об'єднував понад 74 тисячі юнаків із Галичини та Буковини.
Бажаючих вступити в УСС виявилось 28 тис. осіб.
Австрійський уряд, стурбований лояльністю такого великого національно свідомого військового формування, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб, озброївши їх рушницями, знятими з озброєння у 1888 р.
Стрімкий наступ росіян примусив добровольців на початку вересня перевезти за Карпати, де вони розмістилися поблизу Мукачева (с. Страбічово).
Тут було утворено три стрілецькі курені. Першим начальником Легіону став Михайло Галущинський.
Розповідь учителя.
Перші бої легіонери дали 27—28 вересня 1914 р. під Ужоцьким перевалом.
У жовтні УСС були розділені на три групи, які вели бої біля Борислава, Сколе.
Наприкінці 1914— на початку 1915 р. стрільці здійснювали охорону Карпатських перевалів.
Навесні 1915 р. австрійське командування кинуло УСС проти наступаючих російських військ у Карпатах.
У боях на горі Маківка (29 квітня — 1 травня 1915 р.) стрільці втратили 42 особи вбитими, 76 — пораненими, 35 — полоненими.
У травні легіон УСС брав участь у боях під Болеховим. 27 червня чотири сотні УСС увірвалися до Галича.
У липні 1915 р. було утворено 1-й полк УСС (1700 осіб, ще 500 стрільців перебувало в резерві) під командуванням полковника Грицька Коссака.
У листопаді в боях під Бережанами полк зазнав величезних втрат і був направлений на переформування в тил.
На початку травня 1916 р. полк УСС, яким на той час командував Антін Варивода, знову перебував на фронті.
Особливо запеклими були бої у серпні — вересні під Бережанами на Тернопільщині. Гора Лисоня стала місцем геройської слави і важких втрат.
До 1000 стрільців потрапило в полон. Пізніше з полонених було сформовано полк Січових стрільців, а згодом корпус, який брав участь у подіях визвольних змагань (1917—1919 рр.) у Наддніпрянській Україні, як найбільш боєздатна частина Армії УНР.
Залишки вояків УСС були переведені на Волинь, де їх зобов'язали допомагати австрійській окупаційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення.
Користуючись цим, січові стрільці відразу зосередились на освітній роботі, організувавши 46 початкових шкіл, у яких працювали вчителями.
Після переформування у лютому 1917 р. січовики повернулися на фронт під м. Бережани.
У червні знову брали участь у важких боях і понесли великі втрати.
У березні — жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням О. Микитки, згідно з умовами Берестейського миру 1918 р., у складі австро-угорської армії здійснив похід у Наддніпрянську Україну (Жмеринка — Херсон — Олександрівськ).
|
|
|
Плани австрійського двору на створення окремого Руського королівства зумовили те, що на чолі полку було поставлено сина австрійського ерцгерцога Стефана — Вільгельма Габсбурґа, який вивчив українську мову і навіть писав нею вірші (українці називали його Василь Вишиваний, після Другої світової війни 1948 р. він був захоплений у Відні радянськими спецслужбами та невдовзі загинув у таборах НКВС СРСР).
На початку жовтня 1918 р. полк було переведено на Буковину, у Чернівці.
Після проголошення ЗУНР у листопаді 1918 р. полк передислоковано до Львова, де він став ядром Галицької армії.
Зверніть увагу!
УСС на початку свого існування був добровольчим формуванням і за задумами діячів українського національно-визвольного руху мав виконувати більш агітаційну аніж функцію військових, засвідчуючи лояльність українства перед австрійською короною.
Проте згодом, у 1915 р., легіон реформується у полк і стає регулярною частиною австрійської армії.
Ставлення австрійського командування до легіону, а згодом до полку було неоднозначне.
Так, коли воєнні потреби вимагали стійкості й відваги, січовиків нагороджували та відзначали.
Полк відвідав навіть сам імператор.
Проте у часи затишшя ставилися всілякі перепони.
