неправильно правильно

із радістю радо

в нерішучості нерішуче

із заздрістю заздро

з нетерпінням нетерпляче

з задоволенням залюбки, задоволено

Notabene! І. Багато прислівників переходить у розряд часток, прийменників, сполучників. Пор.:

Кругом чулися вигуки, сміх.

Обійшов кругом дерева.

ІІ. Часто прислівники виконують роль вставних слів, тоді їх треба виділяти комами. Пор.:

Я не впевнений, чи це можливо дослівно перекласти.

Можливо, експеримент буде успішний.

Прийменник - цеслужбова частина мови, яка разом з непрямими відмінками іменників чи займенників позначає залежність одного слова від іншого у реченні або словосполуці.

«Найголовніше призначення прийменників – окреслювати просторові відтінки» (Юрій Шевельов). Усі інші значення похідні від цього:

а) час і умова дії (за сприятливих обставин, у цю пору, о восьмій вечора);

б) причина (через хворобу, від страху);

в) підстава (за наказом);

г) призначення, мета д пля оборони, по хліб, на воду);

д) допуст (попри вагання);

е) об’єктні відношення (про людину);

є) приблизність (коло двох тисяч);

ж) матеріальні відношення (з хутра);

з) супровід (з мамою);

и) межа (по шию);

і) винятковість (крім їжі).

Багато первісних прийменників у споріднених слов’янських мовах звучать тотожно (бо походять з єдиної мови-джерела – праслов’янської), але розрізняються за значеннями.

Унаслідок лінгвоциду та інтерференції з російською мовою денякі українські прийменники почали вживатися в невластивих їм значеннях. Це насамперед стосується прийменників при і по.

Прийменник по вживається на позначення:

1. Місця руху (у поєднанні з конкретним іменником та дієсловом руху): бігати по вулиці.

2. Стосунків між особами: дядько по матері.

3. Спрямованості дії: ударити по м’ячу.

4. Розподілу: роздати учням по зошиту.

5. Межі: по коліна.

6. Мети: піти по хліб.

7. У часовому значенні «після»: по обіді.

8. Об’єкта дії: дізьба по дереву, наказ по університету.

9. Причини: по волі, по змозі.

В інших випадках по слід заміняти на щодо, для, з, у, до, через, за: рекомендації щодо поліпшення, семінар для обміну досвідом, комісія у справах, проректор з наукової роботи, мінус 5 градусів за Цельсієм, взяти відпустку з 1 до 30 травня, пропустив заняття через хворобу, на прізвище.

Прийменник при слід уживати на позначення простору: при березі, при мені, а також в ідіоматичних сполуках: при розумі, при пам’яті, при здоров’ю. Він можливий також у сполуці з абстрактними іменниками (не віддієслівними) на позначення часу, періоду: при нужді при злій хуртовині, при учтах, при старості.

Іноді, щоб уникнути конструкцій з по чи при, надуживають прийменником за, який відповідно до норм українької мови вказує на:

- предмет чи місце, за межі якого спрямована дія: за горами;

- час чи умову дії: за життя, за бажання;

- причину: дякувати за добре слово;

- призначення особи чи речі (зі знахідним відмінком): бути за перекладача;

- те, відповідно до чого відбувається дія (з орудним відмінком): за звичаєм, за постановою;

- спосіб дії: за течією.

Типові помилки у вживаннні прийменника за

Неправильно	Правильно
Братися за роботу	Братися до роботи
Думати за справи	Думати про справи
Іти за грибами	Іти по гриби
За свідченням	Як свідчасть
Дзвонити за телефоном	Дзвонити на телефон
Доглядати за хворим	Доглядати хворого
Оплатити за проїзд	Оплатити проїзд
Не поступатися за красою	На поступатися красою
Солити за смаком	Солити до смаку
За суттю	По суті, суттю
За участі	З участю
Судити за справами	Судити зі справ

 

Проблемні випадки у вживанні синонімних прийменників

(за Іриною Фаріон)

1) біля – близько: біля + Род. відм. = місце;

близько + Род. відм. = приблизна кількість;

2) через – завдяки: через – про несприятлиіві обставини;

завдяки – про сприятливі обставини;

3) поруч з – поряд з: поруч з людиною;

поряд з предметом;

4) на – для: для людини, тварини, а також у сполуках на позначення

абстрактної потреби: для добра;

на – призначення конкретних речей: шафа на книжки.

 

Найпоширеніші синонімні прийменникові конструкції

1) ті, що вказують на час:

за Австрії – у часи Австрії;

з дня народженння – від дня народження (урочисто);

по обіді – після обіду;

2)ті, що вказують на причину:

з допомогою – за допомогою;

від радості – з радості;

стійкість до хвороб – стійкість проти хвороб;

алергія до ліків – алергія від ліків;

3) ті, що вказують на мету:

для розгляду – на розгляд;

ради дітей – задля дітей – для дітей;

на всяк випадок – про всяк випадок

адресувати міністерству – адресувати на міністерство;

4) ті, що вказують на допустовість:

незважаючи на дощ – попри дощ – всупереч дощу;

5) ті, що вказують на відповідність:

відповідно до ухвали – згідно з ухвалою – залежно від

ухвали – виходячи з ухвали – у світлі ухвали.

Увага! Прийменникової сполуки у відповідності в українській літературній мові немає. Це калька з російського в соответвии.

Сполучник – це службова частина мови, яка служить для вираження смислових відношень між однорідними членами речення, а також між частинами складного речення.

За фунцією і значенням сполучники поділяються на сурядні та підрядні.

Увага! Слід пам’ятати про існування фонетичних варіантів науживанішого єднального сполучника і/й. За правилами милозвучності між двома голосними завжди вживаємо варіант й, а між двома приголосними – і.

І використовуємо також:

- перед буквами й, я, ю, є, ї;

- коли є протиставлення;

- після пауз;

- на початку речення.

Й вживаємо між голосним і приголосним.

Сполучник аби у часи лінгвоциду потрапив до розряду засуджених слів. Тепер його треба використовувати відповідно до питомого значення, як доречний синонім слів щоб, тільки щоб (пор. українські фраземи: хоч гірше, аби інше; аби день до вечора; стук, грюк, аби з рук).

Типові помилки у вживанні сполучників

неправильно	правильно
так як (Вони не отримали кредиту, так як вчасно не підготували документів)	Позаяк, з огляду на те що, тому що
Як би не; який би не (Без освіти нічого не осягнеш, як би нехотів цього)	Хоч би як; хоч би який
Що б не; хто б не; де б не (Що б він не робив, як би не підшуковував належні аргументи, а для обгрунтування теорії бракувало доказів)	Хоч би що; хоч би хто; хоч би де
У силу того що (У силу того що дисертацію було захищено вчасно й успішно, випускник аспірантури претендує на посаду асистента кафедри)	Тому що; бо; позаяк; з огляду на те що
Чим – тим (Чим більші вимоги, тим менші знання)	Що - то
Тим не менше (Заняття в університеті тепер у другу зміну, тим не менше ми задоволені, бо можемо ходити на погодинну роботу вранці)	Однак, проте, попри те що, а втім
Настільки – що (Доповідь була настільки цікава, що всі слухали,затамувавши подих)	Такий (така) - що
Не стільки – скільки (Страшні не стільки протести, скільки провокації)	Не так - як
Як – так і (Делегатами на конференції трудового колективу були як викладачі, так і студенти)	І - і
Не то – не то (Щось мені не то холодно, не то лихоманить)	Чи то – чи то (так)

Частка – це службова частина мови, яка надає слова, словосполукам, реченням додаткових смислови та емоційних відтінків, а також бере участь у формотворенні.

Частки можуть утворювати синонімні ряди: зовсім, цілком, справді; ось, он, оце.

Типові помилки у вживанні часток

неправильно	правильно
І так (І так, він зібрався до Львова?)	Отже, отож
Ні-ні та й (піде кудись)	Гляди (й піде кудись); коли-не-коли (піде …); не йде, не йде (та й піде…)
Якби ж то	Якби-то