Припинення юридичної особи

1.Відповідальність юридичних осіб.

Однією з характерних ознак юридичної особи як учасника цивільних правовідносин є здатність самостійно нести відповідальність за своїми зобов'язаннями. Самостійність відповідальності юридичної особи полягає в тому, що інші особи, у тому числі її засновники та учасники, не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи. Винятки з цього правила можуть встановлюватися в установчих документах або в законі. Прикладом може слугувати відповідальність учасників повного та командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю, відповідальність членів кооперативу тощо.

Водночас на відміну від законодавства окремих країн СНД (Російської Федерації, Казахстану та ін.) ЦК України не допускає випадків відповідальності засновників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю за зобов'язаннями зазначених юридичних осіб.

Одним з аспектів самостійної відповідальності товариства є те, що ця відповідальність носить майновий характер, а юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями власним майном, тобто таким майном, що належить їй на праві власності.

Ч.З коментованої норми віддзеркалює її першу частину: оскільки юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно, відтак вона за загальним правилом не відповідає за зобов'язаннями своїх засновників та учасників.

Окремі зобов'язання юридичної особи можуть виникати ще до моменту її державної реєстрації. За такими зобов'язаннями мають солідарно відповідати засновники юридичної особи.

Юридична особа може прийняти на себе відповідальність за зобов'язаннями засновників, пов'язаних із її створенням, лише за умови схвалення їхніх дій відповідним керівним органом юридичної особи. Таким органом, зокрема, у акціонерному товаристві є його установчі збори, які відповідно до ст. 36 Закону України «Про господарські товариства» вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства.

2.Управління юридичними особами.

Дієздатність юридичної особи здійснюється її органами (див. коментар до ст. 92 ЦК). У залежності від видів юридичної особи законодавством або установчими документами можуть визначатися види органів управління. Існують товариства, де не створюються органи управління, а всі рішення приймаються за згодою усіх учасників (див. коментар до ст. 121 ЦК). Це, зокрема, стосується повних та командитних товариств.

Види органів управління залежать від виду юридичної особи. Закон «Про благодійну та благодійні організації» встановлює, що вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, які складаються з учасників таких благодійних товариств чи благодійних фондів або уповноважених представників таких учасників.

Частина 2 ст. 97 встановлює, що органом управління є загальні збори учасників. До таких видів юридичних осіб відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, виробничі кооперативи, якщо інші органи не встановлені законодавством. Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» у разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів ко-оперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Як правило, у юридичних осіб існують виконавчі органи, але з цього правила є винятки.

Крім загальних зборів та виконавчого органу в деяких юридичних особах існують ще й інші органи управління. Так, відповідно до ст. 11 «Про товарну біржу» вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі). Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія. Біржевий комітет (рада біржі) і контрольна (ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету і комісії визначаються статутом товарної біржі.

Особливості управління юридичних осіб, які прийняли рішення про припинення або виділення, або знаходяться в стадії банкрутства, регулюється відповідно до ст. 105 ЦК (див. коментар до ст. 105 ЦК) та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, відповідно до ст. 105 ЦК з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи, до неї переходять права щодо управління справами товариства.

Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління юридичною особою та розпорядження його майном, а ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

3.Припинення юридичної особи.

Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація може здійснюватися в таких формах:

- злиття;

- приєднання;

- поділ;

- виділ;

- перетворення.

При злитті дві або більше юридичні особи припиняють своє існування, а майно, права та обов’язки кожної з них переходять до новоствореної юридичної особи.

При приєднанні одна юридична особа припиняє своє існування, а її активи та пасиви переходять до іншої юридичної особи.

При поділі юридичної особи вона припиняє своє існування, а її майно переходить до нових юридичних осіб, які виникли на її базі.

При виділі юридична особа продовжує здійснювати свою діяльність, але з її складу виокремлюється і починає функціонувати нова юридична особа (наприклад, із складу університету виокремлюється факультет і набуває статусу самостійного навчального закладу — інституту).

При перетворенні відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи (наприклад, колгосп перетворено на акціонерне товариство).

Ліквідація юридичної особи означає, що воно припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб’єктів.

Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.

Добровільна ліквідація може мати місце за рішенням засновників, у разі закінчення строку, на який створювалася юридична особа, чи по досягненні визначеної мети (наприклад, закінчено будівництво мосту) тощо.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення господарського суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або здійснює діяльність, заборонену законом.

Юридична особа є такою, що ліквідована, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу — вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу — вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю — вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

4) у четверту — всі інші вимоги.

Новелою ЦК є те, що він відмовився від такого інституту як реорганізація, який традиційно у цивільному праві визнавався однією з форм припинення юридичної особи, при якій виникає правонаступництво. Це пов'язане з тим, що в науковій літературі вже давно висловлювалася думка, що при виділенні юридична особа не припиняє свою діяльність. Не дивлячись на те, що ЦК відмовився від інституту реорганізації, в законодавчих актах, які були прийняті вже після прийняття ЦК, все ж таки використовується такий термін, як узагальнююче поняття, яке об'єднує такі процеси, як злиття, приєднання, поділ, перетворення та виділ. Так, ст. 56 ГК встановлює, що суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Стаття 28 Закону «Про кооперацію» визначає, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу.

Ліквідацією юридичної особи є її припинення без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб. Цивільне законодавство встановлює випадки, коли грошові зобов'язання юридичної особи, яка ліквідується, можуть бути покладені на інших юридичних осіб (див. коментар ст. 609 ЦК), але це не є правонаступництвом.

Частина 3 ст. 104 передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинились з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства провадиться судом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає можливість проведення в процесі санації, як поділу юридичної особи з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, зміни організаційно-правової форми, так і її ліквідації. Рішення про ліквідацію юридичних осіб, які визнані банкрутами, приймає господарський суд шляхом винесення постанови. Банкрутами можуть визнаватися лише неплатоспроможні юридичні особи. Неплатоспроможністю є неспроможність боржника виконати, після настання встановленого строку їх сплати, грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли за такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання повинні бути безспірні, тобто визнані боржником або підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1. Для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається?

2.В яких формах може здійснюватись реорганізація?

3.Які органи управління існують у юридичних особах?

 

Самостійна робота №4