Право дружини і чоловіка на особисту свободу

1.Право на материнство і батьківство.

Право на материнство та батьківство закріплене в ч. 3 ст. 51 Конституції України, яка встановлює, що ім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Також Декларацією про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок проголошено, що держава передбачає захист материнства та батьківства і пріоритетність інтересів матері та дитини у суспільстві.

Дружина має право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Водночас, це є порушенням її права на охорону здоров'я, що може бути підставою для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди (ст.ст. 1166, 1167 ЦК України).

Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини. А в разі народження дитини їй мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав та обов'язків. Це право тісно пов'язане з правом дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї (ст. 54 СК України).

Право на батьківство чоловіка є елементом його правоздатності до народження дитини та суб'єктивним сімейним правом — після народження дитини. Таке саме право виникає в разі встановлення батьківства, коли батько та мати дитини не перебувають у шлюбі між собою (статті 125, 126,128 СК).

Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

2.Право дружини і чоловіка на розподіл обов’язків і спеціальне вирішення питань життя сім’ї.

Право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Усі найважливіші питання сімейного життя мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності (ч. 2 ст. 54 СК, ч. 1 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 54 СК: Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУ: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

3.Право дружини і чоловіка на особисту свободу.

Право на особисту свободу, передбачене ст. 33 Конституції України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р., ст. 29 ЦК.

Право дружини і чоловіка на особисту свободу передбачає також право припинити шлюбні відносини шляхом ініціювання розірвання шлюбу. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу (ч. 4 ст. 56 СК), може бути підставою для кримінальної відповідальності.

Порушення особистих немайнових прав і обов'язків подружжя є підставою для застосування до порушника певних санкцій. Порушення особистих немайнових прав і обов'язків подружжя може призводити також до застосування засобів захисту і відповідальності, передбачених конституційним і адміністративним правом. Вирішуючи питання про захист особистого немайнового права, слід також керуватися положеннями ст. 275 і ст. З ЦК.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм СК, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право" та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини. Дана постанова складається із 31 пункту рекомендацій стосовно вирішення окремих питань, що виникають під час розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя. У постанові визначений перелік документів, які необхідно досліджувати суду при вирішенні справ по суті. Також окремі рекомендації стосовно положень про поділ спільного майна подружжя, так цікавим положенням є, наприклад, при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.Який нормативно – правовий акт регулює права громадян на материнство і батьківство?

2.Яким шляхом повинні вирішуватися найважливіші питання сімейного життя?

3.Що є підставою для застосування до порушника певних санкцій?