Державне реєстрація розірвання шлюбу

1.Розірвання шлюбу за рішенням суду.

Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розлучення разом із письмовим договором про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання, шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений і одним із подружжя.

Але згідно з п. 2 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Разом з тим, чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Таке визнання, на нашу думку, має бути письмовим і нотаріально засвідченим.

Один із подружжя має право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною 1 року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про народження дитини. Опікун або прокурор мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов'язаний всебічно з'ясувати взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, вжити заходів до примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні. Суди зобов'язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, за участю обох сторін. Тільки їх особиста участь у процесі дає можливість суду всебічно з'ясувати сімейні взаємостосунки, мотиви розірвання шлюбу, дійсні причини розлучення. Розгляд справ за відсутності однієї із сторін іноді призводить до того, що в рішенні наводяться відомості, які ганьблять відсутнього чоловіка (дружину) чи вказується на його (її) непристойну поведінку тоді, як ці обставини матеріалами справи не підтверджуються, а відомі зі слів іншої сторони.

Розгляд справи за відсутності одного з подружжя, який не з'явився, можливий лише у виняткових випадках і за мотивованою постановою суду. При неявці в судове засідання без поважних причин подружжя суд відкладає розгляд справи. А при неявці за повторним викликом суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу лише за наявними матеріалами.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя.

Він постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам, що мають істотне значення, одного з них або їхніх дітей.

Одночасно з розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, з ким із батьків повинні проживати неповнолітні діти, а також спори про стягнення аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю Подружжя. Вказані спори розглядаються в шлюбно-розлучному процесі, якщо про це заявлено прохання одного або обох із подружжя і якщо суд визнає це за необхідне в інтересах захисту неповнолітніх дітей чи непрацездатного чоловіка (дружини).

Суд при відмові в позові про розірвання шлюбу не розглядає в тому ж провадженні інші, заявлені спільно з цим позовом, вимоги подружжя. У такому разі сторони мають право знову пред'явити ці вимоги з дотриманням правил про підсудність.

У рішенні суду має вказуватися, в якому розмірі та з кого стягується державне мито - з одного чи з обох із подружжя. При визначенні розміру державного мита, яке підлягає стягненню з подружжя у разі розірвання шлюбу, суд бере до уваги матеріальне становище кожного з подружжя, а також інші конкретні обставини, зокрема з ким із батьків залишаються проживати неповнолітні діти.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

2.Юридичні наслідки розірвання шлюбу.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або поновити своє дошлюбне прізвище.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦСу за заявою колишніх дружини чи чоловіка.

Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Жінка та чоловік після розірвання шлюбу мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу за бажанням подружжя може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу.

3.Державне реєстрація розірвання шлюбу.

Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" містить суттєві зміни стосовно врегулювання відносин, пов'язаних з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану. Зокрема Законом передбачено спрощення порядку розірвання шлюбу.

Якщо раніше розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, яке набуло чинності підлягало державній реєстрації у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання колишньої дружини або чоловіка, за їх заявою, то відповідно до нового Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану” у разі розірвання шлюбу в судовому порядку, рішення суду, яке набрало законної сили, є остаточним документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу і державній реєстрації у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не підлягає.

Відмітка про розірвання шлюбу за рішенням суду робиться в паспортах або паспортних документах осіб, шлюб між якими розірвано, у разі їх звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Необхідно також звернути увагу, що відповідно до нового Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, врегульовано питання щодо доповнення актового запису про розірвання шлюбу особи, яка не може з поважної причини особисто з'явитися до державного органу реєстрації актів цивільного стану для вирішення цього питання. Таким чином, якщо актовий запис вже було складено за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі вироку суду щодо засудження другого з подружжя за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки до набрання чинності цим Законом, то державна реєстрація розірвання шлюбу у даному випадку може бути проведена за нотаріально засвідченою або прирівняною до нотаріально засвідченої заявою другого з подружжя - іншою особою.

З прийняттям нового Закону, на відміну від існуючого до цього часу порядку розірвання шлюбу осіб, засуджених до позбавлення волі, розірвання шлюбу вже не пов'яязане із строком їх засудження. Вони матимуть можливість ініціювати питання розірвання їхнього шлюбу в судовому порядку або в органах державної реєстрації актів цивільного стану, у разі відсутності спільних дітей, за взаємною згодою з другим із подружжя.

Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них у встановлених законом випадках.

Підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу є:

- рішення суду про розірвання шлюбу, здійснене судом до моменту набрання чинності Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, тобто до 27.07.2010;

- заява подружжя про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей;

- заява про розірвання шлюбу одного з подружжя та рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, недієздатним.

Необхідно також звернути увагу, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Таким чином, при зверненні до суду з питання розірвання шлюбу подружжя або одним з подружжя ним у позовній заяві необхідно зазначати про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. Тоді питання щодо зміни прізвища буде вирішуватись у судовому порядку.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.В який строк суд постановляє рішення про розірвання шлюбу?

2.Хто затверджує зразок Свідоцтва про розірвання шлюбу?

3.Який закон регулює державну реєстрацію розірвання шлюбу?

4.Назвіть основні підстави державної реєстрації розірвання шлюбу?