ТЕМА: Освіта, виховання й педагогічна думка в Україні в період середньовіччя (9-16ст.)

Виховання, школи й педагогічна думка Київської Русі (9-13ст.).

План

1. Суспільно – політичні умови в Київській Русі в 9 – 13ст.

2.Система освіти в Київській Русі:

а) елементарні школи;

б) школи підвищеного рівня.

3. Основні навчальні посібники.

4. Педагогічні пам’ятки Київської Русі.

Література:

1. Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т., Любар О.О.-

Історія української педагогіки.- К.,1996.

2. Любар О,О.,Федоренко Д.Т.- Історія педагогічної

думки в Україні.: ч.1(дохристиянський період).-К.,1993.;ч.2(княжа доба).-К.,1994

3. Розвиток народної освіти та педагогічної думки в Україні: нариси/ Ярмаченко М.Д.-К.,1991

4. Бабич С.Д.Школа та освіта Давньої Русі 9-13ст.-К.,1972

 

1. Доба Київської Русі (9-13ст.) - це коли вперше на Україні існує могутня держава, культурне піднесення. З нею рахуються інші держави: запозичується досвід виховання і освіти іншими народами, вперше формується система освіти, з’являються навчальні заклади різних рівнів:

 

1. Роль перших наставників у вихованні дітей виконувала мати і пестуни - це шановні досвічені люди, яким громада довіряла виховувати своїх дітей.

2. У Київській Русі існував метод годівлі (київські князі віддавали своїх дітей у селянські сім’ї, діти перебували там до 13-14 років):

Умови:

а) щоб була гарна місцевість і гарне місце;

б) щоб сім’ї всі були здорові, щоб у них не було хворих і кволих;

в) щоб ставлення до князівських дітей було, як і до своїх.

Мета: щоб діти виросли фізично загартованими.

Потім дітей віддавали до шкіл, або навчання продовжували вдома, наймаючи вчителів за плату.

А) 1 рівень - елементарна освіта

Основний зміст(чому?) - писати, читати, рахувати.

Навчальні заклади (три типи):

1) школи майстрів грамоти;

2) школи грамоти при церковних парафіях (кожна школа мала свій прихід);

3) монастирські школи:

- відкриті;

- закриті.

Школи грамоти були загальнодоступними, утримувалися на кошти батьків, знаходилися у містах.

Учителями були прості люди, які знали грамоту, кандидати в священики, священики. Їх наймала громада.

Форма навчання - індивідуально - групова(у групі 7-10 учнів). Учитель працював разом з кожним учнем індивідуально і з усіма разом.

Діти відвідували школу з 7 років. Навчання розпочиналося тоді, коли закінчувались сільськогосподарські роботи, а закінчувалось навчання з першою появою зелені. Заняття в школі розпочинались уранці, а закінчувались ввечері. Термін навчання до 3-х років. Починалось навчання з азбуки- буквиці. Вивчали її хором, повторюючи за вчителем.

“Азбуку вчать на всю вулицю кричать”.

Основний метод навчання – букво - складовий: спочатку називали букви, потім склади, потім слова. Потім діти переходили до читання акровіршів - невеликих молитов, перші рядки яких розпочиналися з наступних букв азбуки.

Після оволодіння читанням, діти переходили до письма. Розпочиналось воно з вправ написання паличок, кружечків. Діти писали металевими або кістяними стрижнями - (“писалами”). Писали на воскових дощечках - церах(їх називали“церами”). Згодом переходили до вправ на твердій корі берези (“бересті”).

Парт, столів, дошок не було, діти писали, зігнувшись на колінах під диктовку вчителя. Після написання текстів на бересті переходили до написання чорнилом, гусячим пером на пергаменті.

Оволодіння арифметикою: арифметичні дії здійснювали за допомогою пальців. Рука зображувала число п’ять. Велика увага приділялась церковному співу - це підготовка дітей до співу в церковному хорі.

При деяких монастирях створювали школи професійної майстерності, в яких діти оволодівали якоюсь професією.

Б)2 рівень - школи підвищеного рівня.

Заклади:

а) школа “книжного вчення” князя Володимира;

б) академія Ярослава Мудрого;

в) двірцеві школи у великих містах при дворах.

Зміст освіти в цих навчальних закладах був складнішим, діти вивчали більше предметів, а саме: грецьку мову, філософію, граматику, риторику, історію, богословіє. Вивчали також твори з історії, уривки з творів відомих філософів.

У цих школах навчались діти боярської знаті. Відкривали ці школи при палацах князів, утримувались вони за рахунок князівської казни. Вчителі в цих школах готували своїх вихованців до діяльності у різних сферах: державній, церковній та інших. У Київській Русі освіту могли отримати не тільки чоловіки, а й жінки.

Відомим стало першим у Європі жіноче училище, яке відкрила онука Ярослава Мудрого Анна у 1086 році при Андріївському монастирі у Києві. Ще одну жіночу школу відкрила донька чернігівського князя Єфросинія Суздальська в 1227 році.

2. Навчальні посібники (книги):

- “Азбука”;

- “Часопис” - літопис (цю книгу можна порівнювати з сучасною історією);

- “Псалтир” (складається з 150 псалмів) - хвалебні, релігійні пісні;

- “Часослов” - релігійні тексти пісень для щоденних релігійних відправ (ця книга слугувала читанкою при навчанні грамоти);

- “Джерела знань” - це філософія і природознавство;

- “ Ізборники” – книги, в яких містилися статті морально-етичного і релігійного характеру.

3. Педагогічні пам’ятки це книги, в яких були визначені основні ідеї, шляхи і методи виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму.

До педагогічних пам’яток відносяться:

-УНТ (перекази, легенди, міфи та інше);

- Найбільш відома пам’ятка “ Повчання Володимира Мономаха дітям” - це своєрідний педагогічний маніфест – це заповіді для батьків і дітей:

- “Не забувай убогих”;

- “ Допомагай убогим”;

- “ Не дозволяй сильним погубити слабку людину”;

- “ Не дозволяй проявлятися лінощам ні в своєму домі, ні на війні”;

- “ Уникай пияцтва і розпусти, в яких гинуть тіло і душа”;

- “ Пам’ятай і допомагай хворим”.

- “Ізборники” - це книги, в яких є статті повчального, виховного та релігійного характеру.

Відомі ізборники:

1. Ізборник 1073 року – мав енциклопедичний характер, перша спроба викласти онови наук: тривіум (граматика, риторика, діалектика) і квадріум (арифметика, астрономія, геометрія, музика).

2. Ізборник 1076 року - складений на замовлення князя Святослава. У цьому ізборнику обґрунтовується велика роль книги в житті людей, а також викладені дидактичні поради відносно читання книг, осмислення та усвідомлення їх змісту. Визначено зміст виховання (які якості?, виховання моральних якостей).

3. Значною пам’яткою 11ст. є “ Повість врем’яних літ”, яку написав Нестор Літописець. Це твір, в якому висвітлюється історія України - Русі, а також викладено педагогічні погляди Володимира Мономаха.

 

Висновок: освіта Київської Русі мала такі тенденції:

- багатоманітність форм навчання;

- спрямованість та виховання людини – патріота,

- глибокої поваги до старших, до авторитету, досвіду;

- формування інтересу до книги і пізнання.

 

Київська Русь 9-13ст.- це перший етап державності України, це етап створення національної системи освіти, це етап розвитку родинної педагогіки, етап виховання громадянина України.