Гласності судового розгляду і його повної фіксації технічними засобами

Даний принцип закріплений Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Зміст принципу гласності цивільного судочинства полягає в тому, що розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. При відкритому судовому розгляді всі учасники процесу та бажаючі мають право входити до залу суду і бути присутніми при розгляді справи. Прилюдно проголошуються судові рішення; особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з усіма її матеріалами, обговорювати їх. У той же час за мотивованою ухвалою суду, згідно зі ст. 6 ЦПК України, з метою охорони державної таємниці, запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, забезпечення таємниці усиновлення допускається проведення закритого судового розгляду.

Всебічності, повноти та об'єктивності дослідження обставин справи. Об'єктивна істина.

Даний принцип юридична наука відносить переважно до кримінального судочинства, визначаючи його як принцип забезпечення доказовості вини. В той же час норми, які зобов'язують суд застосовувати всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін містяться в ЦПК України (ч.4 ст. 10 ЦПК). Неповне з'ясування чи недоказовість обставин, які мають значення для справи, які суд вважає встановленими, є підставою для відміни рішення суду в цивільній справі. Даний принцип передбачає відсутність будь-якої упередженості чи порушень при формуванні складу суду.

.

9Принцип диспозитивності в цивільному процесуальному праві.

Диспозитивность-принцип цивільного судочинства, згідно з яким сторони, що беруть участь у справі, можуть на будь-якій процесуальній стадії вільно розпоряджатися своїми матеральними й процесуальними правами. Ця свобода сторін доповнюється правом прокуратури та деяких інших державних органів, громадських організацій та окремих осіб у передбачених законом випадках виступати на захист інших осіб. Диспозитивність поєднується з активністю суду, що полягає, зокрема, в контролюванні розпорядчих дій сторін з метою охорони їхніх інтересів інших громадян, держави й організацій. Суд зобов’язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного зясування дійсних обставин справи, прав і добовязків сторін. Певною мірою диспозитивність діє в кримінальному судочинстві.

10 Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб. Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судо-чинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб'єктами, які мають протилежні правові інтереси. Як підкреслює Н. А. Чечина, судочинство має характер спору (вірніше це було б відзначити стосовно позовного провадження), змагання перед судом у доведенні обставин, покладених в основу їх вимог і заперечень. Такий спосіб організації судочинства має назву змагальної засади або принципу змагальності.

11 Принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.

Правосуддя по цивільним справам здійснюється тільки судом та на початку рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх походження, соціального та майнового положення, расової та національної належності, статі, освіти, мови, відношення до релігії,роду та характеру зайнятості, міця проживання та інших обставин.

12 Усність судового розгляду полягає в тому, що розгляд справи провадиться усно (ст. 6 ЦПК України), процесуальна діяльність суддів і учасників процесу відбувається у словесній формі. Усна форма судового розгляду сприяє реалізації вимог принципу гласності і безпосередності. Завдяки словесній формі судді можуть краще і повніше сприймати факти справи, а особи, які беруть у ній участь, — реально і точно довести їх до відома суду, сприймати зміст дій всіх учасників процесу, висловлювати свої міркування, заперечення, спростування з метою встановлення дійсних обставин справи. Розгляд справи в усній формі дає змогу судові особисто і безпосередньо контактувати з учасниками процесу у цивільній справі і сприймати фактичний матеріал у повному обсязі, який відтворюється тут же в судовому засіданні на очах суддів і всіх присутніх, у процесі його розвитку.

Усна форма розгляду справи зручніша для учасників процесу, завдяки їй легше висловити сприйняті обставини у справі і свої міркування щодо них. Вона спрощує процес, робить його доступним для заінтересованих осіб. Така форма дає більші можливості судові керувати розвитком процесу і прискорювати розгляд справи. Процес стає динамічним, строк розгляду справи скорочується. Водночас усна форма процесуальних дій, які виконуються при розгляді справи у судовому засіданні, оптимально поєднується з письмовою формою відображення і оформлення деяких з них — викладення вимог до суду у формі письмових заяв, скарг, подання, а владних суджень суду — в рішеннях, ухвалах, постановах.

13. Цивільні процесуальні правовідносини мають низку ознак, які їх характеризують. Поряд із загальними ознаками, що при­таманні всім правовідносинам, цивільні процесуальні:

врегульовані нормами цивільного процесуального права;

завжди виникають між судом як органом державної влади та іншими учасниками процесу (відносини субординації");

оформлюють поведінку учасників процесу, яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах;

мають відносний характер, тобто визначений конкретний суб'єктний склад правовідносин із чітким визначенням пра­ вового статусу кожного з них;

виражаються у спеціальній, встановленій законом, цивіль­ ній процесуальній формі;

постійно перебувають у русі, що в цілому склада» певну їх систему.

Отже, насамперед, цивиьні процесуальні правовідносини — це врегульовані цшіташ процесуальним правом суспільні відносини, які виникають між судом та іншими учасниками процесу і приводу розгляду та вирішення цивільної справи.

Як правило, виникнення цивільних процесуальних право­відносин зумовлено наявністю між сторонами матеріально-правових відносин, які набули спірного характеру, або між сторонами взагалі є спір з приводу наявності таких (матеріаль­но-правових) відносин. Однак специфіка цивільних процесуа­льних правовідносин полягає в тому, що вони обов'язково ви­никають через суд, який є обов'язковим їх учасником.

Існує думка, що цивільні процесуальні правовідносини мо­жуть виникати і поза судом, наприклад, укладення мирової угоди (ст. 31 ЦГІК), визначення договірної підсудності (сг. 112 ЦПК), відносини процесуальної о представництва (ст. 38 ЦПК), однак здебільшого ці правовідносини мають не цивіль­ний процесуальний характер, а с відносинами, врегульованими нормами матеріального права.

Також відома позиція щодо наявності одного (единого) ци­вільного процесуального правовідношення у конкретній ци­вільній справі. В цьому аспекті заслуговує на увагу тс, що усі правовідносини, що виникають у справі, мають взаємозалежний характер. Концепція єдиного іірліижілііошсння може ускладпи-іи його розуміння в силу своєї іроміздкості та наіромадженнл правового статусу різномаппних його учасників.