Додаток: характеристика категорій розвитку

1. Логічний вираз найуніверсальніших зв’язків (законів) всього Універсуму.

2. Стійкі інваріантні форми взаємозв’язку світу – абсолютні модальності.

3. Відкритість змісту найзагальніших атрибутивних типів взаємозв’язку.

4. Системно зв’язані між собою і пояснюють одна одну.

5. Відмінні від загальнонаукових і навіть загально-філософських категорій. Інформація саморегуляція парадигма гомеостаз симетрія тощо; матерія рух час простір ідеальне й т. ін.

6. Світоглядно-значимі: форми споглядання, духовно-практичного осягнення світу.

7. Продуктивні методологічно й гносеологічно.

8. Парність забезпечує адекватність моделювання відношення. Одна категорія – лише один бік відношення. Дві – вузол відношення.

9. Засіб узагальнення і збереження у працюючому стані досвіду діяльності і пізнання. Категоріальні структури. Категорії надають загальний вираз універсальності самим формам буття й водночас мисленню цього буття.

10. Категорії логічно – це найзагальніші поняття; онтологічно – фундаментальні взаємозв’язки; гносеологічно – вузлові орієнтири у мережі пізнавальних форм, “східці видалення людини з природи”.

Аристотель вперше свідомо з живої мови виділив категорії (трактат “Категорії”, який дістався через Авероеса). Це не означає, що категорії “придумали” філософи: вони народжені довгим процесом спілкування людей, їх відношенням до світу. Філософи лише досліджують їх. Абстрактне мислення за самою природою категорійне. А під категорії діалектики підводяться будь які поняття для утворення суджень і умовиводів.

Для Канта категорії – апріорні форми синтезу: сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. У Гегеля це форми саморуху Абсолютної Ідеї, що розгортається тріадами. Для марксистів це щаблі сходження думки до суті речей, вузли мережі зв’язків буття й пізнання. для логічного позитивізму вони мають лише термінологічне значення (забезпечують формально-логічний, а не філософський аналіз). Екзистенціалізм онтологізував категорії психології: страх, клопіт (піклування), закинутість, відчуження, самітність. Неотомізм розглядав категорії як прообрази божі, присутні від створення світу у розумі людському.

Шептулін А.П. був колись і довго незаперечним авторитетом. (Категории диалектики. – М., 1971). У 1980-х цілу низку книжок з окремих пар категорій видала “Наукова думка” у Києві. Валерій Миколайович Сагатовський на курсах І.П.К. 1989 року вибудував систему категорій за схемою Аристотеля (Метафизика, т. 3, 983а, 25-30): суть буття речі – її визначення, матерія чи субстрат; звідки початок руху; ради чого рух. Виділив досить продуктивні три типи категорій: 1. визначеності (що це є?): одиничне – загальне, форма – зміст, сутність - явище; 2. обумовленості (чому це є?): причина – наслідок, необхідність-випадковість, можливість – дійсність; 3. вибору (навіщо воно?): свобода – необхідність, ціле – часткове.

Без категорій філософії неможливо уявити повнокровність наукових понять.

Література.

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М., 1999, р. III (детермінізм, моделі й закони розвитку).

Бичко І.В. та ін. Філософія. – К., 1991, (с. 226-237 – гуманістичний зміст діалектики, 237-256 – основні закони діалектики).

Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч./Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989, ч. 2, глава 7, с. 129-170.

Волчек Е.З. Философия: Учебное пособие. – Мн., 1998, с. 136-155.

Мир философии: Книга для чтения. В 2 ч. – М., 1991, ч. 1, с. 317-362.

Необходимость и случайность. – К., 1988.

Философия./Отв. ред. Кохановский В.П. – Ростов-Дон, 2000, с. 130-188 (диалектика).

Философия: Основные идеи и принципы./Под ред. Ракитова А.И. – М., 1990, с. 160-180, 193-205, 229-243.

Філософія / за заг. ред. Горлача М.І. та ін. – Х., 2000, с. 630-666.

Філософія / за ред. Заїченка Г.А., Сагатовського В.М. – К., 1995, с. 205-248.

Філософія / за ред. Надольного І.Ф. – К., 1997, с. 222-259.

Философский энциклопедический словарь. – М., 1983, с. 532.

Каганова З.В. и другие. О философских проблемах биофизического детерминизма. //Философские науки, 1990, № 7.

Огородников В.П. Познание необходимости: Детерминизм как принцип научного мировоззрения. – М.: Мысль, 1985. 205 с. (Гмырева).

 

Завдання:

 

1. Розкрийте діалектику детермінованості і самодостатності явищ і подій світу.

2. Чи можливо розуміти справжні причини поза врахуванням універсальної взаємодії у світі?

3. Розкрийте співвідношення парних категорій обумовленості:

– “необхідне” і “випадкове”

– “можливе” і “дійсне”

– “причина” і “наслідок”

– “необхідність” і “свобода”

4. Який сенс має поняття “вірогідність”? Чим визначається ступінь вірогідності певних подій?

5. Наука осягає закони природи, суспільства, психології, мислення. Що ж таке “закон”? Дайте визначення “закону”.

6. Назвіть і розкрийте зміст основних законів розвитку і взаємодії (законів діалектики).

7. Назвіть відомі моделі історичного розвитку: їхня подібність і відмінність.

8. Розкрийте зв’язок категорій “прогресу” і “регресу”.

9. Дайте визначення поняттям “еволюція”, “революція”, “інволюція”, “коеволюція”.

10. Мінливе і стабільне у розвитку: чим на вашу думку вони забезпечуються?

11. Співвідношення категорій: якість – кількість – міра; річ – властивість – відношення.

12. Чи допустимо ототожнення речі й її якості?

13. Чи дійсно діалектика – пряма протилежність „метафізики”?